Запущено сервіс для швидкого розмінування полів — Feodal

Кабінет Міністрів України на засіданні 29 березня 2017 року прийняв розпорядження «Про схвалення Концепції державної політики у сфері захисту прав споживачів до 2020 року».

Про це повідомляє прес-служба Держпродспоживслужби.

Документом зазначається, що споживачі в Україні не почуваюся захищеними державою і законом у внаслідок декларативного характеру проголошених прав та відсутності механізмів застосування цих прав у реальному житті. Законодавчі положення, декларуючи права споживачів, належним чином не забезпечують їх реалізації та відновлення.

На державному рівні не створена система реалізації європейського принципу «презумпції невинності» споживача, доступної та прозорої системи досудового розгляду скарг, реагування на результати незалежних споживчих досліджень тощо.

Крім того, в Україні недооцінена роль громадського суспільства, зокрема об’єднань споживачів, в той час як в європейській практиці успішно застосовуються заходи з державної підтримки діяльності неурядових організацій. Такий підхід дозволяє більш ефективно використовувати ресурси в питаннях інформування, консультування, споживчої освіти, визначення загроз, моніторингу ринку, контролю за виконанням органами державної влади своїх функцій, запобігання виникненню корупційних ризиків тощо.

У Концепції зазначається, що розв’язання означених проблем можливе шляхом застосування комплексного підходу до вирішення питань захисту прав споживачів, що передбачає розвиток та взаємодію всіх складових системи захисту прав та інтересів споживачів, зокрема правового забезпечення, державного захисту прав споживачів, ринкового та громадського захисту прав споживачів, на принципах:

• превентивності;
• прозорості;
• пріоритету інтересів споживачів;
• непорушності конституційних прав споживачів;
• цілісності системи захисту прав споживачів.

Реалізація Концепції дасть можливість забезпечити:

• адаптацію національного законодавства з питань захисту прав споживачів до законодавства Європейського Союзу відповідно до зобов’язань, передбачених Угодою про асоціацію;
• підвищення рівня превентивного захисту прав споживачів для недопущення та/або зменшення кількості порушень прав споживачів;
• підвищення рівня просвіти та поінформованості громадян щодо їх споживчих прав та механізмів їх захисту;
• підвищення рівня захисту прав споживачів від недобросовісної конкуренції та нечесної підприємницької практики суб’єктів господарювання;
• наближення рівня вітчизняних стандартів життя та споживання до визнаних ЄС;
• підвищення довіри громадян до державної системи захисту прав споживачів.

Універсальної поради, який вид чи сорт озимих обирати фермерам, немає. Водночас кожне господарство має орієнтуватися на аналіз ґрунту, умови вирощування і фінансові можливості.

Про це розповів директор «НДІ Аграрного Бізнесу» «Науково-виробничої агрокорпорації Степова» Сергій Старишко у матеріалі «Готуй сани влітку, а насіння озимих після жнив» на Kurkul.com.

Проте експерт зазначає, що у степовій зоні кращий результат дає насіння вітчизняної селекції.

«У степовій зоні конкуренції українській селекції немає. Часто буває так, що наше українське насіння дешевше, ніж імпортне і фермери думають, раз недороге — значить неякісне. Але треба розуміти, що у нас виробництво дешевше. Фермери купують закордонне, сіють на кращі ділянки, і все одно виходить середній врожай. А українським посівматом досівають обліг чи схил балки і скаржаться, що низька врожайність», — пояснив Сергій Старишко.

Також експерт радить щороку 15−20% площ виділяти під нові сорти і підбирати матеріал адаптований під умови вирощування в господарстві. Якщо ж фермер має власний посівний матеріал і впевнений в ньому, експерт радить обов’язково провести його протруювання, калібрування та сепарування.

«Щорічно ми виробляємо близько 5 тис. т насіння озимих зернових високих генерацій під реалізацію і на власний посів. Також на заводі Агрокорпорації „Степова“ надаємо послуги з комплексного доопрацювання насіння за європейськими стандартами з мінімізацією травмування. У нас два насіннєві заводи з обладнанням компаній Петкус та Кімбрія, і ми під замовлення можемо обробляти насіння для клієнта, від первинної очистки до протруювання з затарюванням включно», — підсумував Сергій Старишко.

Перші методичні рекомендації щодо належної фіксації злочинів та завданих втрат аграрним підприємствам розробили та презентували експерти Всеукраїнської аграрної ради спільно з Програмою USAID із аграрного і сільського розвитку (АГРО) та Міністерством аграрної політики та продовольства України.

Наслідки, викликані військовою агресією рф проти України, несуть загрозу глобальній продовольчій безпеці, тому надзвичайно важливим є відновлення економічної спроможності аграрного сектору. Документування злочинів, фіксація збитків, завданих аграріям, і їх відшкодування стануть ключовим кроком для цього.

«За належне документування втрат відповідають безпосередньо аграрії, яким завдано збитків. Адже ніхто краще за власників не знає специфіку роботи підприємства та не зможе зібрати необхідні докази для відшкодування збитків, зокрема й упущеної вигоди. Разом з тим, різні державні органи мають свою зону відповідальності у цьому процесі та з більшістю з них доведеться взаємодіяти з різних питань. Важливо враховувати, що розроблена методика фіксації збитків носить рекомендаційний характер і не є нормативно-правовим документом. Кожна ситуація є індивідуальною та може вимагати різних додаткових дій», — наголошує Дмитро Кохан, радник ВАР з питань взаємодії з органами державної влади.

Наразі розроблені методичні рекомендації щодо фіксації таких типів руйнувань: будівель, обладнання і товарних запасів. За цим посиланням ви знайдете необхідні методичні рекомендації та зразки документів для фіксації збитків. Представникам аграрного сектору потрібно зібрати всю інформацію, що підтверджуватиме як факт заподіяння шкоди, так і реальні збитки та упущену вигоду.

Представникам аграрного сектору потрібно зібрати всю інформацію, що підтверджуватиме як факт заподіяння шкоди, так і реальні збитки та упущену вигоду.

Умовно процес збору відповідних доказів можна розподілити на три етапи:

— Докази щодо пошкодження об'єктів/майна підприємств. На цьому етапі важливо подбати про фіксацію злочину як кримінального правопорушення, з супровідними фото-, відеодоказами, показами свідків, оглядом місця події, тощо.

— Докази щодо реальних збитків. Цей етап передбачає від аграріїв збір документів, які підтверджують усі їхні витрати під час будівництва об'єкта, проведення посівної, придбання зруйнованої техніки, тощо. Потрібно також спрямувати зусилля на пошук/відновлення документів, які посвідчують право власності/користування щодо тих чи інших об'єктів.

— Докази щодо упущеної вигоди. На цьому етапі необхідно зібрати документи, які підтверджують для аграріїв недоотримані доходи (наприклад, ф’ючерсні та інші контракти з продажу продукції; дані про невиконання через агресію інших договірних зобов'язань, які передбачали отримання доходу; документи, які підтверджують доходи за попередні роки, тощо).

Зафіксовані факти військових руйнувань та зібрані документи надалі можуть використовуватися для відшкодування відповідних збитків як через звернення до міжнародних інстанцій (спеціально створений трибунал, Міжнародний кримінальний суд в Гаазі, Європейський суд з прав людини, інвестиційні арбітражі й ін.), так і через застосування внутрішніх програм та процедур в Україні (зокрема, звернення до суду).

Тому для аграріїв важливо саме зараз зафіксувати всі втрати, зібрати необхідні докази та бути готовими для проходження процедури компенсації у майбутньому, коли відповідні порядки будуть розроблені усіма відповідальними органами влади.

Одночасно з цим, експерти ВАР у співпраці з USAID АГРО відкрили консультаційну телефонну лінію для підприємств, які постраждали внаслідок військових дій. Кваліфіковані менеджери надаватимуть роз'яснення щодо методології фіксації завданих збитків та підготовки документів. У разі необхідності, підприємства зможуть отримати консультацію юристів.

Детальніше — за посиланням.

У селі Тавричанка, що на Херсонщині, знаходиться Державне підприємство Дослідне господарство «Асканійське», яке займається вирощуванням худоби для виробництва мармурової яловичини. Це м'ясо вважається одним із найдорожчих делікатесів у світі.

У господарстві утримують шість сотень голів південної м’ясної породи великої рогатої худоби, яку в народі називають «зебу».

Справжні зебу родом із Індійського субконтиненту. У них небагато спільних рис із українськими тваринами, чи не єдина — це габарити. Ці бики досягають гігантських розмірів — до півтори тонни. Зебу на асканійський манер поєднала в собі аж 14 порід «родичів» з Європи, США, Канади — країн, які спеціалізуються на вирощуванні копитних гігантів.

В Україні південну м’ясну породу великої рогатої худоби збережено виключно завдяки ДП ДГ «Асканійське».

Кормова база дитинчат зебу має свої особливості. На відмінну від домашніх телят зебу аж до семи місяців залишається поряд із матір'ю, харчується її молоком. Потім тварина, яка живе у степу переводиться на трави — природні корми.

Мармурове м'ясо не жорстке і особливе на смак, а на вигляд — як мармур. Його замовляють декілька найелітніших ресторанів на Херсонщині. Делікатес, особливо у вигляді стейків, цінують їхні відвідувачі-гурмани.

Ще одна мета вирощування зебу, одна із головних — це розведення та реалізація племінного поголів'я. До військових подій на сході найактивнішими замовниками «зебу» були господарства Донеччини та Луганщини. Зараз рогаті гіганти користуються великим попитом на Одещині та Прикарпатті.

milkUa.Info за матеріалами newday.kherson.ua