Минулого року у світі виробили близько 61,4 млн т яловичини і телятини у перерахунку на забійну масу. Найбільшими виробниками м’яса великої рогатої худоби (ВРХ) були США, Бразилія, країни ЄС, КНР, Індія, Аргентина та Австралія. І хоча загальна пропозиція яловичини на світовому ринку нині переважає попит на 2 млн т, на деяких великих національних ринках — Китаю, США, ЄС — попит переважає внутрішнє виробництво. Не закриті потреби і у країнах Близького Сходу та Північної Африки.
Ці ринки становлять потенційний інтерес для українських виробників за умов стабілізації ситуації на внутрішньому ринку яловичини та значного нарощення її виробництва. А з погодженням усіх умов і дозволів на експорт цього виду м’яса галузь скотарства матиме додатковий стимул на відродження. Нещодавно Україна отримала право експорту яловичини до Туреччини. Інспектори турецького мінсільгоспу залишилися задоволені результатами аудиту системи держконтролю за виробництвом яловичини в Україні, інспектуванням забійних підприємств, зацікавлених в експорті своєї продукції до Туреччини.
Внутрішні проблеми
У 1990‑х роках Україна входила до десятки країн — експортерів яловичини. Нині експортні можливості обмежені суттєвим зменшенням обсягів виробництва яловичини внаслідок тривалого скорочення чисельності поголів'я ВРХ. У І кварталі 2018 року Україна поставила мороженої яловичини на понад $16,1 млн, майже 70% придбали Казахстан, Азербайджан і Білорусь. Але покупці вимагають якісного продукту — охолодженого. Його експорт становив $8,3 млн, і майже весь товар придбала та ж Білорусь.
Вітчизняні виробники змушені заморожувати м’ясо, оскільки не в змозі одразу сформувати товарні партії необхідного обсягу. Основним виробником яловичини і телятини є селянські господарства населення. На їх частку припадає близько 74% усього її обсягу в забійній масі. Рівень рентабельності у більшості сільгосппідприємств характеризується вкрай низькими показниками окупності витрат і високим рівнем збитковості. Більшість експертів пояснюють традиційно низьку економічну ефективність виробництва яловичини досить тривалим терміном обігу капіталу в галузі.
У фермерському господарстві «Перлина Турії» м’ясним напрямом займаються кілька років. Мають певні успіхи: завдяки схрещенню волинської породи корови з лімузинською отримали красиве, більш вгодоване і менш хворобливе поголів'я, майже на третину збільшили приріст і поліпшили смак м’яса. Щороку близько 300 бичків догодовують до півтонни і 80% з них продають бізнесмену, який їх експортує до Єгипту. За словами власника «Перлини Турії» Володимира Яренчука, господарству зовсім не вигідно вирощувати бичків, швидше це соціальний проект, який забезпечує людей роботою. «Собівартість утримання поголів'я висока, закупівельна ціна низька, у результаті справа нерентабельна», — каже він. На думку фермера, Україна запізно отримала дозвіл на експорт яловичини до Туреччини, оскільки галузь практично знищена. Так, у Волинському краї, який раніше спеціалізувався на відгодівлі бичків, назбирається до 4000 голів, а потенціал — удесятеро більший.
Зростання собівартості виробництва продукції фахівці галузі пов’язують із неякісними кормами, удвічі більшими від нормативного значення затратами кормів на 1 т приросту живої маси, незадовільним матеріально‑технічним та ресурсним забезпеченням галузі. Крім того, середньодобові показники приросту худоби на вирощуванні та відгодівлі становлять близько 600 г, у той час як у країнах із високорозвинутою і конкурентоспроможною галуззю скотарства — понад 1000 г. Усе це позначається на рівні рентабельності виробництва яловичини.
Як результат — протягом останніх трьох років в Україні спостерігається тенденція до зменшення кількості підприємств, які займаються виробництвом тваринницької продукції. За два роки з дистанції зійшли 918 підприємств. На початок 2018‑го їх нараховувалося 5042. У той час як у європейських країнах із високим рівнем споживання м’яса утримують від 25% до 75% м’ясної худоби від загального поголів'я ВРХ, в Україні питома вага м’ясної худоби становить менше 5% від усього наявного поголів'я.
Вільна ніша
Зменшення кількості виробників з одного боку і нові експортні перспективи з іншого роблять галузь досить привабливою для інвестицій. За словами гендиректора компанії «Агропродсервіс» Івана Чайківського, за кордоном дуже великий попит на українську яловичину і лише нерозвиненість вітчизняного ринку яловичини заважає забезпечити стабільні постачання великих партій. Бізнесмен впевнений: галузь має значні перспективи, тому готовий у неї інвестувати. Цьогоріч м’ясне стадо компанії зросте з 1500 голів до 2500 голів, а до 2020‑го — до 5000 річного утримання. Господарство має власний забійний цех і більшість м’яса відправляє на експорт.
На думку Яренчука та Чайківського, для того щоб бізнес інвестував кошти у виробництво яловичини, необхідне стимулювання цього напряму з боку держави, встановлення чітких правил на даному ринку між всіма його учасниками. Чайківський називає кілька чинників, що заважають розвитку виробництва яловичини. Перший — це генетика, з якої можна вирощувати тварин. Другий — це інвестиція доволі довгих грошей у галузь. І щоб така інвестиція була вигідною, необхідно напрацьовувати та впроваджувати спеціальні програми з боку держави. Адже для отримання якісної яловичини потрібно завести якісну генетику, здійснити осіменіння корів та виростити тварин. Період від осіменіння до забою займає майже три роки. Це відносно довгі інвестиції при великих ризиках. Створення цільових програм може сприяти працевлаштуванню людей у селі, збільшенню дохідної частини до місцевих бюджетів, створенню продукту з доданою вартістю та виходу на світові ринки. У цій галузі найголовніші стабільність виробництва та державні гарантії для українських компаній, підкреслює гендиректор «Агропродсервісу». Якщо виробництво та поставка яловичини українськими компаніями матимуть стабільний та системний характер, то і світові ринки для них будуть відкриватися. У 2018 році держава відшкодовуватиме 30% вартості будівництва та реконструкції тваринницьких ферм і комплексів. Загалом до державної програми підтримки тваринництва уже долучилися 15 банків, з яких 11 — комерційні.
Зі свого боку близько 20 виробників створили Асоціацію м’ясної галузі, аби відстоювати українського товаровиробника, шукати ринки для збуту готової продукції, розробляти програми для залучення та зацікавленості товаровиробників до виробництва та переробки м’яса для того, щоб максимально завантажувати потужності вітчизняних підприємств. А у перспективі стати впливовими гравцями на світовому ринку виробництва м’яса та м’ясопродуктів. За даними FAO, у 2017 році з України було експортовано 88 000 голів ВРХ живцем, виручка становила $33,5 млн. За підрахунками експертів FAO, якби минулого року країна експортувала яловичину замість ВРХ, то додатково отримала би щонайменше $2,7 млн, і це без урахування субпродуктів, які також мають свою вартість. За умови нарощування середньої ваги голови ВРХ в експорті до 550 кг додаткова виручка становила би понад $29 млн. Якби вітчизняні фермери не лише відгодували бичків до 550 кг, а ще й переробляли їх в Україні, то експорт отриманої з тієї ж кількості голів яловичини приніс би додатково понад $34 млн.
