М’ясопереробка: нецінова проблематика

11-серп-2022

«Щось нове, щось старе, щось позичене» — десь так наразі можна описати нагальну проблематику м’ясопереробної галузі. Основні бар’єри роботи боєнь та м’ясокомбінатів виявляли аналітики Асоціації «Свинарі України».

За свідченнями представників вітчизняних боєнь та м’ясокомбінатів наразі оператори стикаються із трьома ключовими проблемами:

—  брак обігових коштів через погіршення ситуації з поверненням дебіторської заборгованості (переважно при роботі з національними торгівельними мережами) та відсутність доступу до звичних кредитних інструментів;

—  складнощі з заготівлею сировини. Так, на тлі обмеженої внутрішньої пропозиції свинини конкуренція при закупівлі забійних тварин істотно посилилася, а високі логістичні витрати вимагають зменшення її радіусу;

—  перегляд курсу валют спричинив здороження імпортних «витратників» (пакування, спеції тощо) не тільки для операторів глибокої м’ясопереробки, а й для забійних підприємств, які потребують модернізацію/переобладнання чи заміну елементів окремих виробничих ліній.

Крім цього, ключовим фактором невизначеності для представників м’ясопереробної галузі є реакція кінцевого споживача на зміну роздрібних цін на м’ясо та м’ясопродукти, які поступово інтегруватимуть підвищення витрат на усіх ланках ланцюга доданої вартості. Переробники побоюються переорієнтації на дешевшу продукцію та подальшого зниження споживчої активності як в сегменті охолодженого м’яса, так і в сегменті ковбас та інших м’ясних виробів через послаблення платоспроможності населення. Наразі оцінки поточного перебігу реалізації та, відповідно, фактичної завантаженості забійних потужностей істотно варіюють залежно від регіону, розміру підприємства та його ринків збуту. Так, якщо потужні гравці ринку та менші оператори в центрах скупчення населення працюють відносно стабільно, то низка невеликих операторів менш густонаселених територій Центру та Півдня відзначають послаблення продажів та переходять в режим роботи «під замовлення».

Асоціація «Свинарі України»

Більше новин
Україна розширить експорт агропродукції за сприяння Уряду Литви
12-квіт-2022

10 квітня на виконання попередніх двосторонніх домовленостей відбувся візит Міністра сільського господарства Литовської Республіки Кестутіса Навікаса до м. Києва з метою зустрічі з Міністром аграрної політики та продовольства України Миколою Сольським.

У складі литовської делегації до Міністерства аграрної політики та продовольства України також завітали Надзвичайний і Повноважний Посол Литовської Республіки в Україні Вальдемарас Сарапінас, Радник Міністра Дайварас Рибаковас, Заступник аташе з питань оборони Посольства Литовської Республіки в Україні Томас Матулявічюс.

Микола Сольський висловив велику вдячність від усього українського народу за всебічну допомогу, яку надає Литовська Республіка з перших днів російської агресії в Україні, зокрема щодо підтримки агропромислового сектору нашої держави.

«Литва відгукнулася на заклик керівництва нашої держави щодо протистояння російській навалі та продовжує надавати підтримку Україні у військовій, політичній, економічній, гуманітарній сферах, що важко переоцінити», — зазначив Микола Сольський.

У свою чергу литовський Міністр сільського господарства зазначив, що в планах Уряду Литви і надалі надавати всебічну підтримку Україні, зокрема у сфері, за яку він відповідає особисто.

Основною темою зустрічі українського та литовського міністрів було використання логістичних можливостей Литовської Республіки для експорту українських зернових на традиційні ринки збуту української аграрної продукції в Африці, Азії, Близькому Сході.

Міністр Кестутіса Навікас зазначив, що у даний час транспортне відомство Литви опрацьовує питання відправлення найближчим часом тестового потяга з України об’ємом 2000 тон, що є вочевидь недостатнім, натомість стане першим кроком для реалізації глобального проекту.

Литовською стороною також було висловлено запевнення у надані всебічної підтримки Україні щодо її євроінтеграційних прагнень. У цьому контексті Міністр Кестутіса Навікас наголосив, що він особисто буде сприяти проведенню консультацій з європейськими колегами щодо надання методичної допомоги у пришвидшеному проходженні необхідних процедур для вступу України в ЄС, зокрема у сфері сільського господарства.

Мінагрополітики

Детальніше
АЧС у Євросоюзі: підсумки 2019-го року
27-січ-2020

Упродовж 2019-го року від африканської чуми свиней постраждало 11 країн Європейського Союзу. Найбільше спалахів захворювання виявили в Польщі, Румунії та Угорщині. Уперше минулого року АЧС виявили у Словаччині та Сербії.

Варто зазначити, що у 2019-му кількість спалахів хвороби в ЄС збільшилась. Так, якщо в 2018-му зафіксували 5362 спалахів серед диких кабанів, то в 2019-му році — вже 6396. Що ж до випадків захворювання на господарствах, то в 2018-му році виявили 1344 спалахи, а в 2019-му — вже 1866.

Антилідером за кількістю випадків вірусу серед диких кабанів у 2019-му році була Польща — 2468 спалахів. Антилідером з числа спалахів АЧС на господарствах стала Румунія — 1724 випадків.

Також помітною тенденцією минулого року стало поширення АЧС далі на захід ЄС. Востаннє спалах вірусу в Польщі виявили всього за 12 кілометрів від кордону з Німеччиною.

meat-inform.com

Детальніше
Трансформації кормового ринку та цінові тенденції
12-січ-2018

Управління запасами і поставками

Агробізнес України — дуже динамічний сектор. Незалежно від того, виробництво це чи обслуговувальний бізнес, здатність керувати запасами визначає якість кінцевої продукції та ефективність підприємства в цілому.

Пропрацювавши на ринку кормів більше семи років, можемо констатувати значну трансформацію ринкових умов. Якщо повернутися в минуле, в 2010 рік, то підходам тваринницьких комплексів до закупівель сировини для свого виробництва були притаманні хаотичність, неперебірливість у постачальниках і відсутність жорстких вимог до якості вхідної сировини.

Далі настав дещо інший період. Велика кількість аграрних підприємств почали користуватися послугами консультантів-технологів, які ставили конкретні вимоги до раціону тварин, що вже не дозволяло використовувати кормову сировину, якість якої не відповідала рекомендаціям. Також перед аграріями гостро постало питання зниження витрат, і з цією метою деякі створили цілі відділи закупівель, для яких дуже часто все зводилося до питання ціни — чим дешевше, тим краще.

Такий підхід часто призводив до того, що в підприємства з’являлась велика кількість постачальників сировини, а це додаткові ризики для виробництва. На наше переконання, управління запасами сировини на тваринницькому комплексі має підтримуватися на таких засадах, щоб забезпечити безперебійну роботу ланцюжка поставок водночас із оптимальною ціною, в результаті чого підприємству вдасться витримати конкуренцію і процвітати.

Ринок кормової сировини характеризується постійним попитом і дуже нестабільний з точки зору цін та доступності. При цьому ризики, пов'язані з великими запасами швидкопсувних продуктів, також високі. Управління закупівлями включає в себе ефективне зберігання сировини від етапу придбання до проміжних етапів і, зрештою, до згодовування тварині.

Існують різні витрати, пов'язані з процесом управління запасами в агробізнесі:

матеріальні витрати: вартість сировини, закупівля, упаковка і транспортування;

вартість інфраструктури та витрати на зберігання: системи зберігання, склади, комунальні послуги та обслуговування;

витрати на ризики, пов’язані з коливанням цін, несвоєчасністю поставок, погіршенням якості вхідного продукту та інше;

витрати на обробку: обслуговування устаткування, паливо і додаткові витрати.

Якщо раніше фермери, як сказано вище, зосереджували увагу на матеріальних витратах, то сьогодні дедалі частіше мінімізація ризиків, контроль цін і підтримання достатнього обсягу запасів є пріоритетними в ефективній системі управління поставок.

Несвоєчасність поставок і посилений контроль якості вхідної сировини з боку фермера привели до того, що на сьогоднішній день розважливий аграрій допускає до себе на ферму обмежену кількість постачальників. Найчастіше він обмежується двома-чотирма надійними, за його критеріями, постачальниками.

За сім років роботи на ринку компанія «Фенікс Агро» заслужила довіру аграріїв. У 2017 році ми забезпечили більше 40% загальної потреби кормової сировини для майже чверті тваринницьких комплексів України (графік 1). Наші бізнес-рішення з оптимізації поставок допомагають виробникам сільськогосподарської продукції підвищити маржу, виключаючи основні ризики при управлінні запасами.

Графік 1. Доля аграрних підприємств, які обслуговує «Фенікс Агро» в 2017 році, з загальної кількості господарств України, %

На сьогодні волатильність цін водночас з необхідністю мати інформацію в режимі реального часу для оптимізації постачань сировини — це ключова проблема, з якою щодня зіштовхуються тваринницькі комплекси України.

Драйвери ринку і прогнози

Експортоорієнтованість

Протягом останніх сезонів дедалі більш явною стає переорієнтація українського ринку зернових та олійних культур на зовнішні ринки, про що свідчать збільшення обсягів експорту і розширення географії поставок. Експортна орієнтація виробництва ставить країну в залежність від зміни світових цін, коливань світового попиту, конкуренції на світовому ринку. Якщо внутрішнє інфляційне знецінення грошей випереджає інтеграцію цін на готову продукцію, яка не є експортоорієнтованою, а сировина для її виробництва при цьому залежить від світових цін та валютних коливань, то в країні утворюється дисбаланс. Ця ситуація добре відома всім українським аграріям, адже довелось відчути її на собі у 2015 та 2016 роках. На щастя, 2017 рік був сприятливішим для ведення тваринництва в Україні. Ціни на кормову сировину протягом року були більш-менш стабільними і зазнавали лише незначних коливань.

Протягом шести останніх сезонів в Україні формуються відносно стабільні посівні площі під основні зернові культури — кукурудзу, пшеницю та ячмінь. У 2016/17 МР в Україні зібрали рекордний урожай зернових — на рівні 66 млн. тонн. Під урожай 2017-го посівні площі було збільшено на 1,5%, але це не змогло компенсувати істотне зниження врожайності, зумовлене несприятливими погодними умовами: навесні — сніг і заморозки, влітку —посуха. Тож у 2017 році ми отримали лише 63 млн. тонн зернових та зернобобових культур (графік 2).

Графік 2. Виробництво зернових культур в Україні

Кукурудза

Щодо цінової кон’юнктури, то варто відзначити, що протягом 2017 року експортна ціна на кукурудзу йшла за світовими тенденціями, перебуваючи в боковому тренді та коливаючись від 165 до 173 дол./т на базисі FOB. На внутрішньому ринку за перші три місяці сезону 2017/18 (жовтень-грудень) ціна зернової зросла в кінці року лише на 170 грн. — до 4750 грн./т EXW, що пов’язано більшою мірою з девальваційними процесами в Україні протягом зазначеного періоду. Цікаво, що в міжсезоння подорожчання зернових не сталося, адже внутрішні запаси завдяки рекордному врожаю 2016-го були на достатньому рівні для задоволення попиту. Враховуючи реалії врожаю-2017, навряд чи така цінова ситуація можлива у 2018 році (графік 3).

Пшениця

Тут із квітня фіксувався знижувальний ціновий тренд, зумовлений тиском кон'юнктури світового ринку. В кінці червня ціни попиту на продовольчу (з протеїном 12,5%) і фуражну пшеницю на базисі FOB озвучувалися в межах 177−184 і 163−171 дол./т, відповідно, з поставками в липні. Однак на фоні новин про низький урожай в ЄС вже за перші два тижні 2017/18 МР ціни зросли до 183−187 і 169−173 дол./т FOB, відповідно, що значно перевищує аналогічні показники минулого маркетингового року. Та вже наприкінці липня підвищення прогнозів виробництва пшениці в Росії (до рекордних 83 млн. тонн) призвело до відновлення тенденції поступового зниження цін. 2017 рік закінчується такими цінами на українську пшеницю: продовольча — 180−184 дол., фуражна — 157−165 дол. тонна на базисі FOB. Цінова ситуація на майданчику СРТ-порт в цілому повторювала динаміку цін на базисі FOB. Надалі ми не очікуємо значних коливань у даному сегменті. З осені бачимо зміну знижувального тренду на зростаючий, чому сприяє збільшення конкуренції між експортоорієнтованими й переробними компаніями на внутрішньому ринку.

Фуражний ячмінь

Незважаючи на стабільний попит на фуражний ячмінь як на внутрішньому, так і на експортному напрямах, сезон стартував з досить низьких цін на нього — в межах 3600−4100 грн./т СРТ. Однак перші партії зерна на початку липня споживачам удавалося закуповувати по 3800—4300 грн./т СРТ. Український ячмінь є безперечно експортною культурою. Експортні ціни на нього з початку сезону активно зростали (за підсумками першої половини сезону, ціна на базисі FOB зросла зі 150 дол./т в липні до 190 дол./т в грудні), чому сприяла світова кон'юнктура, зокрема підвищення котирувань на біржах і побоювання за якість нового врожаю в основних країнах-виробниках. Зростали і внутрішні ціни. Так, у кінці грудня 2017 року ціна фуражного ячменю коливається в межах 4550−5400 грн./т СРТ.

Графік 3. Динаміка цін на зернові культури в Україні, грн./т

Соняшник і соняшниковий комплекс

У 2017 році важким ударом для сегменту стали оцінки валового збору соняшнику в Україні. За попередніми даними, урожай насіння соняшнику в Україні в 2017/18 МР становитиме 11,95 млн. тонн, що майже на 2 млн. тонн менше, ніж попереднього року. Таке зниження валового збору пов’язане зі зниженням урожайності олійної з 22,7 ц/га у 2016/17 МР до 20,1 ц/га в поточному.

Щодо цінових тенденцій, то можна відзначити, що кожен сезон є непередбачуваним, а прогнозування стартових цін стає дедалі важчим. Не став винятком і новий маркетинговий рік. Відмінною рисою на старті жнив стало те, що сезонного зниження цін на соняшник не сталося. Навпаки, практично весь вересень ціни росли, що пояснювалося більш пізнім збиранням, а також конкуренцією за сировину на тлі постійно зростаючих виробничих потужностей.

У кінці листопада цінова ситуація тут змінилася. Значний тиск на сировинний сегмент справило зниження цін на експортному ринку соняшникової олії після підвищення імпортних мит на даний продукт в Індії (мито на сиру соняшникову олію зросло з 12,5 до 25%), унаслідок чого українські переробники почали знижувати закупівельні ціни на насіння соняшнику. Так, ціни попиту на соняшник у другій половині листопада знизилися в середньому на 200 грн. на тонні — до 10800 грн. на умовах доставки СРТ-підприємство. Але внаслідок такого спаду цін на ринку істотно скоротилася кількість пропозицій олійної, тож на фоні дефіциту сировини переробники вже в грудні збільшили закупівельні ціни до 10700−11500 грн./т на тих же умовах.

Що стосується ринку соняшникового шроту, то тут варто відзначити нетиповість 2017 року. Найяскравіше це показала відсутність традиційного дефіциту в липні-серпні. Більш того, впродовж року неодноразово портові склади були переповнені продуктом через млявість експортної торгівлі. Низький попит на цей шріт на внутрішньому ринку пояснюється скороченням обсягів виробництва продукції тваринництва в Україні. Значну кількість продукту експортували в Республіку Білорусь. Таким чином, упродовж року спостерігалася стабільність цін на продукт у діапазоні 4400−5100 грн./т на умовах EXW впродовж усього аналізованого періоду (графік 4).

Соя і соєвий комплекс

За попередніми оцінками, в 2017/18 маркетинговому році в Україні відбудеться скорочення валового збору соєвих бобів до 3,8 млн. тонн проти 4,15 млн. тонн в 2016/17 МР. Збільшення посівних площ під цією культурою на 7% (до 2 млн. га) не змогло компенсувати істотне зниження врожайності (18,9 ц/га проти 22,3 ц/га в попередньому сезоні), зумовлене несприятливими погодними умовами. Однак оскільки ціна українських соєвих бобів формується залежно від кон’юнктури світового ринку, недобір вітчизняного врожаю на ціні олійної не позначився: світові перехідні залишки бобів у 2017/18 МР оцінюються в 98,3 млн. тонн, що на 1,7 млн. тонн більше, ніж у рекордному 2016/17 М. Р. Таким чином, сезон стартував із дещо нижчих експортних цін на українські соєві боби — 350 дол./т на базисі СРТ. Але варто відзначити, що вже в грудні активний попит на українську олійну підштовхнув експортну ціну до рівня попереднього року — 370 дол./т. Відповідно, внутрішні ціни також зросли — до 11200−11700 грн./т СРТ.

Обсяги переробки на українському ринку соєвих бобів з року в рік поступаються обсягам експорту через постійно зростаючий попит на олійну і продукти переробки на світовому ринку. При цьому, якщо попит на соєву олію оцінюється як високий, то ринок соєвого шроту характеризується стабільно помірними темпами торгівлі на тлі великої кількості пропозицій протеїнової продукції в світі.

У 2016/17 МР українські заводи переробили близько 1,1 млн. тонн сої (-3% до сезону-2015/16). Попри збільшення виробничих потужностей в Україні, прогноз переробки сої на 2017/18 МР знижено — до 1 млн. тонн внаслідок скорочення врожаю й активних темпів експорту. Також знижено оцінку виробництва соєвого шроту/макухи та олії на 10% — до 747,4 і 165 тис. тонн, відповідно. Варто відзначити, що низхідна динаміка виробництва соєвої продукції зберігається вже кілька сезонів поспіль.

Разом з обсягами виробництва на поточний сезон знижено й оцінки експорту даної продукції. Так, прогнозований продаж за кордон соєвого шроту та макухи може скоротитися на 9% — до 270 тис. тонн, соєвої олії — на 18% (до 145 тис. тонн).

Щодо соєвої макухи, то слід сказати, що виробники відвантажували продукт в основному на внутрішній ринок. Ціни попиту як у сезоні-2016/17, так і на початку 2017/18 МР озвучувалися в основному нижче від закупівельних цін на сою. Ситуація пояснюється великою кількістю пропозицій макухи на ринку. Ціни попиту з початку сезону-2017/18 в перших числах грудня істотно не змінювалися й коливаються в межах 10800−11500 грн./т EXW.

Графік 4. Динаміка цін на шроти в Україні

Олександр Тетянко, виконавчий директор компанії «Фенікс Агро»

milkua.info

Детальніше
Найбільше корів утримують на Вінниччині
25-квіт-2017

За кількістю великої рогатої худоби в господарствах області Вінниччина посіла перше місце серед регіонів України.

Станом на 1 квітня 2017 р. в усіх категоріях господарств областi нараховувалось великої рогатої худоби понад 335 тис. голів, що дозволило області посісти перше місце серед регіонів України, у тому числі корів — 158 тис. голів (друге місце), свиней — 321 тис. голів (десяте місце), птиці — понад 26 млн. голів (друге місце після Київської області). У порівнянні з попереднім роком зросла чисельність ВРХ на 3%.

За січень-березень 2017 р. господарствами областi реалiзовано худоби та птицi на забiй в живій вазі 109 тис. т (на 6% менше порівнянно з минулим роком), що дало можливість зайняти перше місце в Україні, молока — 171 тис. т (менше на 1%) (перше місце), яєць — біля 202 млн шт. (більше на 1%) (четверте місце після Київської, Хмельницької та Дніпропетровської областей).

У сільськогосподарських підприємствах всіх форм господарювання порівняно з 1 квітня 2016 р. відмічається зменшення чисельності великої рогатої худоби на 7%, поголів’я корів – на 4%. Станом на 1 квітня 2017 р. в сільськогосподарських підприємствах області нараховувалось великої рогатої худоби 90 тис. голів, у тому числі корів — 33 тис. голів.

За січень-березень 2017 р. аграрними підприємствами в порівнянні з попереднім роком зменшено виробництво м'яса (реалiзація худоби та птицi на забiй) на 7% і склало 93 тис. т живої ваги, виробництво молока збільшено — на 1% (47 тис. т).

У господарствах населення за січень-березень 2017 р. реалiзація худоби та птицi на забiй в живій вазі зменшилась на 1% в порівнянні з минулим роком і склала 16 тис. т, виробництво молока — на 2% (124 тис. т), однак збільшилось виробництво яєць на 1% (104 млн шт.).

Головне управління статистики у Вінницькій області

Детальніше
Ми в соцмережах

Підписуйтеся на нас в Facebook та дізнавайтесь першими найсвіжіші новини агросектору. Анонси заходів, думки фахівців, іноземний досвід та інновації – вся актуальна інформація тепер ще ближче!

Контакти

Ми з задоволенням відповімо на всі Ваші запитання!

+38 (066) 947 73 83
+38 (050) 727 13 38
+38 (095) 322 62 62
Пр-т Степана Бандери, б. 6, м. Київ
Замовити зворотній дзвінок