Держпродспоживслужба закупила засоби захисту тварин і лабораторної діагностики на 10 млн грн

Відповідно до зобов’язань в рамках Угоди про асоціацію з ЄС Україна повинна гармонізувати своє законодавство з положеннями Регламенту (ЄС) № 853/2004 щодо спеціальних правил для гігієни харчових продуктів, у тому числі сирого молока.

У зв’язку з цим, з 1 січня 2019 року в країні набув чинності новий стандарт якості молока ДСТУ 3662:2018 «Молоко — сировина коров’яче. Технічні умови». Згідно з ним усе молоко — залежно від рівня бактеріального забруднення і вмісту соматичних клітин — поділяється на екстра, вищий, перший і другий ґатунки, нагадала провідний науковий співробітник відділу економіки аграрного виробництва та міжнародної інтеграції Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», к.е.н. Ольга Козак, інформуючи про результати нещодавно оприлюдненого дослідження «Прогноз виробництва молока в Україні до 2030 року: методика і розрахунки».

За її словами, особливістю нового стандарту є те, що молоко другого ґатунку можна буде здавати на переробні підприємства лише до 1 січня 2020 року, після чого цей ґатунок буде скасовано.

Від цієї дати надається два роки перехідного періоду, упродовж якого молоко другого ґатунку буде прийматися на технічні цілі - корми для тварин, казеїн, молочна кислота тощо.

Це нововведення, вважає Ольга Козак, стане основним фактором для прискорення подальших трансформацій розвитку молочної галузі в Україні.

Суть питання зводиться до того, що нині на переробку надходить близько 30% - 1153,5 тис. т — молока другого ґатунку та неґатункового. З них левова частка — 950,7 тис. т, тобто 82,4% - від господарств населення. Отже, понад 1 млн т молока повинно стати якіснішим за другий ґатунок.

З огляду на це, за прогнозними оцінками науковців Інституту аграрної економіки, у молочній галузі України можливі різні сценарії розвитку подій. Вони залежатимуть від багатьох чинників та мотиваційних моделей різних учасників ланцюжка, зазначила експерт.

Особлива роль у цьому процесі відводиться сільськогосподарським підприємствам, наголосила Ольга Козак. Саме вони, задіявши наявний потенціал, можуть у короткі строки наростити виробництво високоякісної молочної сировини та покрити дефіцит молока, що виникне у молочній промисловості.

Це призведе до посилення процесів спеціалізації та концентрації, які вже тривалий період відзначаються у молочній галузі як України, так і більшості країн світу.

Кількість сільськогосподарських підприємств, які вироблятимуть молоко, скоротиться до 2030 року на 40%, а середній розмір утримуваного поголів'я в розрахунку на господарство збільшиться до 350 корів. При цьому основними виробниками та постачальниками якісного молока будуть великотоварні ферми з поголів'ям від 500 корів і більше, спрогнозувала Ольга Козак.

Щодо господарств населення, то ймовірніше, тенденція до скорочення їх кількості, яка триває уже понад 10 років, може посилитися, застерегла експерт. Значна частина одноосібників, які утримують корову та виробляють молоко нині, функціонуватиме поза переробними підприємствами, адже перейти в домашніх умовах від другого ґатунку хоча б до першого — надскладне завдання, що потребує значних капіталовкладень.

В цілому ж поліпшення якості молочної сировини матиме позитивний ефект з точки зору продовольчої безпеки та поліпшення якості харчування українського населення, підсумувала Ольга Козак.

iae.org.ua

Протягом другого тижня жовтня ціни на свиней забійних кондицій зберегли досягнутий рівень. Так, результати моніторингу цін на живець свиней, який проводить аналітичний відділ АСУ, свідчать, що цьоготижневий діапазон залишився в межах 46-49 грн/кг, а середньоринкова позначка відхилилася на 1,4% у бік підвищення та склала 48,13 грн/кг.

Оператори ринку живця зауважують, що протягом другого тижня жовтня ситуація була планомірно спокійною. Так, частина виробників свинини цього тижня реалізували товарне поголів’я за цінами попереднього, а ті, хто переглянув котирування, обмежилися їх підвищенням в межах 0,5-1,25 грн/кг. З огляду на це виробники очікують аналогічної цінової ситуації в середині місяця.

Представники м’ясопереробки цього тижня солідарні в прогнозах з виробниками. Так, результати опитування серед учасників Асоціації «М’ясної галузі» свідчать, що закупівельники очікують незмінності верхньої межі та підвищення мінімальної цінової позначки на 1 грн/кг. Тож наступного тижня не виключене звуження цінового діапазону до 47-49 грн/кг.

Динаміка закупівельних цін на живець свиней І-ї категорії потижнево, 2019 рр.

*-прогноз

Джерело: Аналітичний відділ АСУ

Найбільше українською землею зацікавлені європейські країни, країни Близького Сходу та Китай.

Про це телеканалу zik.ua заявив екс-міністр закордонних справ України у 2010−2012 роках Костянтин Грищенко.

«Це більше зацікавленість Близького Сходу, Китаю, європейців, але не в таких масштабах. Звичайно, й американці прийдуть, якщо створять такі передумови, коли буде легко скуповувати. Тому мене як громадянина теж це питання дуже турбує, і те, що я чую, що через чотири роки вже іноземці зможуть придбати землю, треба дивитися, наскільки це відповідає міжнародній практиці. Є багато країн, які серйозно обмежили право саме на власність», — зауважив Костянтин Грищенко.

«Те, що є інтерес, щоб мати справу з великими агрохолдингами, які залежатимуть, якщо не будуть у власності, американських світових корпорацій, це очевидно. І те, що тут буде мотивація впливати на нинішню, на будь-яку українську владу у цьому сенсі, мені здається теж очевидним», — застеріг колишній міністр.

Костянтин Грищенко переконаний, що нині слід сконцентруватися на тому, як буде прописано кінцеву редакцію майбутнього закону про ринок землі та які можуть бути гарантії, щоб забезпечити інтереси українського фермера насамперед, а не агрохолдингів. Колишній міністр припустив, що останні зацікавлені у тому, щоб за чотири роки придбати землі за однією ціною, а потім продати втридорога іноземцям.

«Оце, на мою думку, найбільша загроза, бо це може призвести до надмірної концентрації землі у декількох руках, причому, не українських», — зауважив Костянтин Грищенко.

agronews.ua

Наразі українським аграріям, які минулоріч зібрали рекордний урожай, не вистачає добрив, пестицидів, гербіцидів, а також дизельного палива.

Про це повідомляє Всеукраїнська Аграрна Рада з посиланням на Reuters.

«Російське вторгнення в Україну загрожує мільйону крихітних весняних паростків озимої пшениці, що мають з’явитися найближчими тижнями. Якщо не підкормити ці паростки добривом якомога швидше, це поставить під загрозу український урожай пшениці, від якого залежать мільйони людей у країнах, які розвиваються. Наразі українським аграріям, які минулоріч зібрали рекордний урожай, не вистачає добрив, пестицидів, гербіцидів, а також дизельного палива», — йдеться в повідомленні.

За словами Олени Нероби, менеджерка з розвитку бізнесу зернової брокерської компанії Maxigrain, врожайність озимої пшениці в Україні може впасти на 15% порівняно з минулими роками, якщо не внести добрива вчасно.

Деякі українські аграрії вважають, що врожай пшениці може скоротитися більше, ніж вдвічі, що матиме негативні наслідки далеко за межами України. Такі країни, як Ліван, Єгипет, Ємен дуже залежать від української пшениці. Війна вже спричинила різкий підйом цін на пшеницю — за останній місяць вони зросли на 50%.

«Поставки України і росії займають майже третину світового експорту пшениці, який майже весь проходить через Чорне море. Я надзвичайно стурбований тим, що мільйони людей відчуватимуть нестачу продовольства через сільськогосподарську кризу в Україні. Справа не в тому, що ми наближаємося до глобальної продовольчої кризи. Важливо, наскільки масштабною буде ця криза», — розповідає Свейн Торе Холсетер, президент норвезької компанії Yara International — найбільшого у світі виробника азотних добрив.

Разом з тим, українські посадовці все ще сподіваються на відносно вдалий рік для країни. Здебільшого за рахунок аграріїв із західних регіонів України, які поки що не зазнають масових обстрілів з боку російських окупантів. Посадовці вживають заходів для захисту внутрішніх поставок, щоб забезпечити продуктами харчування населення України. Це ще один можливий удар по експорту. Міністр аграрної політики та продовольства Роман Лещенко заявив, що країна забороняє експорт основних продуктів, у тому числі пшениці. Міністр визнав загрозу продовольчої кризи в Україні і запевним, що уряд робить усе можливе, аби допомогти аграріям.

«Експорт зерна є наріжним каменем економіки України. У найближчі тижні аграрії мають почати сіяти кукурудзу та соняшник. Однак, їм вкрай важко отримати потрібне насіння. Наразі критичною проблемою є паливо. Якщо аграрії не отримують дизельне паливо та не почнуть вчасно весняно-польові роботи, врожаї цього року приречені. Аграрії у розпачі. Існує великий ризик, що у нас не вистачить продовольства, щоб прогодувати наших людей», — розповів Андрій Дикун, голова Всеукраїнської Аграрної Ради.

Крім того, Олена Нероба стверджує, що аграрії стикаються з нестачею палива, оскільки військові потреби мають пріоритет.

«На наших полях, приблизно за 200 км на північ від чорноморського порту Одеси, зараз мало роботи. Ми обробляємо 3 тис. га, де вирощуємо пшеницю, кукурудзу, соняшник та ріпак. Навіть при наявності палива, щоб вивезти свою техніку на поля, у нас недостатньо добрив і гербіцидів для старту посівної. Зазвичай маю урожай 6−7 тон пшениці з гектару. Думаю, якщо цього року отримаємо 3 тонни з гектару, це буде дуже добре», — розповів Олександр Чумак, український аграрій.

Разом з тим, фермер сподівається, що українські аграрії знайдуть спосіб виростити достатньо, щоб прогодувати своїх співвітчизників. Однак, великого експорту не очікує. На півночі України аграрії змушені були збирати паливо з канави після того, як російські війська обстріляли потяг з цистернами. Інші аграрії в окупованих районах на Херсонщині збирають паливо з потрапивших у засідку або покинутих російських танкерів.

«Незрозуміло, наскільки можливим буде звичайне весняне землеробство — посів і внесення добрив. Високі ціни на природний газ — основний ресурс для добрив — призвели до зростання вартості добрив. Тому більшість аграріїв відтермінували закупівлю. Дехто думає, що ми можемо засіяти половину врожаю. Інші кажуть, що врожаю слід очікувати лише у західних регіонах. А те, що буде вироблятися, буде виключно для потреб України», — додає Вал Сігаєв, зерновий брокер компанії R.J. O'Brien з Києва.

Звернемо увагу, що ситуація особливо важка у південному портовому місті Херсон — першому українському місті, яке Росія захопила після вторгнення 24 лютого. Весняна погода додає аграріям невідкладності. Якщо вони не розпочнуть польові роботи зараз, врожаю не отримують.

Андрій Пастушенко є генеральним директором ферми площею 1,5 тис. га на захід від міста, біля гирла річки Дніпро. Восени минулого року вони засіяли близько тисячі гектарів пшеницею, ячменем та ріпаком. Зараз потрапити на поля не має змоги.

«Ми повністю відрізані від цивілізованого світу та решти України. Крім того, багато з 80 працівників не можуть добратися до ферми, бо проживають за лінією фронту. Проблеми посилюються й через те, що цей регіон є посушливим і потребує зрошення. А це додаткові витрати палива», — зазначає Пастушенко.

На відміну від багатьох, Андрій Пастушенко має 50-тонний запас азотних добрив. Однак, через те, що його господарство знаходить у центрі бойових дій, це становить ризик: добрива дуже вибухонебезпечні. Також фермер побоюється, що врожай буде поганим. Якщо він не внесе вчасно добрива, сумнівається, що отримає третину цих обсягів.

Приблизно за 150 км на захід від ферми Пастушенка знаходиться чорноморський порт Одеси, який залишається під контролем України. У мирний час значна частина українського сільськогосподарського експорту потрапляє на судна в порту найбільш завантаженому в Україні. Сьогодні ж жодне судно не відправляється з порту.

Переважна частина врожаю України експортується до Північної Африки, Близького Сходу та Лівану. За даними Всесвітньої продовольчої програми ООН (WFP), Україна постачає до Лівану більше половини імпортованої пшениці, Туніс імпортує 42%, а Ємен — майже чверть. Україна стала найбільшим постачальником продовольства до Всесвітньої продовольчої програми ООН.

У деяких країнах ріст цін може вдарити як по уряду, та і по споживачам через державні продовольчі субсидії.

«Єгипет, який за останнє десятиліття став залежним від української та російської пшениці, у значній мірі субсидує хліб для свого населення. Якщо зростуть ціни на пшеницю, уряд Єгипту буде змушений підняти ціну на хліб», — прогнозує Сікандра Курді, науковий співробітник Міжнародного інститут досліджень харчової політики з Дубаю.

Програма продовольчих субсидій країни зараз коштує уряду близько $5,5 мільярдів на рік. Наразі майже дві третини населення можуть купувати п’ять буханок круглого хліба щодня за $0,5 на місяць. Інші країни, що розвиваються, з подібними субсидіями також боротимуться зі зростанням цін на пшеницю. У 2019 році протести проти підвищення цін на хліб у Судані сприяли поваленню глави держави Омара аль-Башира.

«Для країн, які надають великі субсидії, зростання цін на продукти харчування означатиме, що або їхній уряд візьме більше боргів, або споживачі будуть платити вищі ціни», — підкреслили експерти.

milkua.info