Війна означає, що «світова житниця» зіткнеться з безпрецедентними труднощами під час проведення посівної, збирання врожаю та експорту пшениці та іншої сільгосппродукції.
Російське вторгнення в Україну змушує фермерів цієї весни різко скорочувати посівні площі, що, в свою чергу, несе чисельні загрози як для внутрішньої, так і світової продовольчої безпеки.
Відома своїми родючими ґрунтами, Україна є одним із найбільших експортерів пшениці, ячменю, соняшнику та кукурудзи, зокрема, до Північної Африки.
Втім, фермери та аналітики розповіли The Guardian, що посівна, збір врожаю та експорт майже зірвані через брак добрив, недостатні, а подекуди — повністю відсутні поставки палива для тракторів, закриття портів та воєнні дії.
Принаймні одна третина земель, що зазвичай засіваються ярими культурами, як то кукурудза та соняшник, ймовірно, залишаться незадіяними. Крім того, може бути втрачено третину звичайного врожаю пшениці, посіяної восени минулого року.
За інформацією сільгоспвиробників, незначні обсяги пшениці із наявних на складах запасів транспортуються залізницею та автомобільними шляхами через Польщу та Румунію, але це «невелика частка» того, що до вторгнення поставлялось на експорт через чорноморські порти в Одесі та Миколаєві, — зазначають аналітики.
Українські чиновники заявляють, що альтернативні експортні маршрути через річку Дунай, залізницю та автомобільні шляхи обмежені через їхні недостатні пропускні спроможності, а у випадку залізниці - через різну ширину колії в Україні та країнах Європи.
«Я думаю, експорт зможе відновитись до звичних обсягів протягом щонайменше кількох місяців [після припинення війни],», — сказав Майк Лі, керівник служби Прогнозування врожайності сільгоспкультур у країнах Причорномор’я. За його словами, суднам може бути складно отримати страхове покриття та дозволи на повторне входження в чорноморські порти, які, до того ж, спершу потрібно буде розмінувати.
Через перебої в експорті світові ціни на зернові піднялися в лютому до нового рекордного максимуму. Всесвітня продовольча програма, організація під патронатом ООН, що забезпечує екстрені постачання країнам, які перебувають у конфлікті або постраждали від стихійних лих, таких як голод, заявила цього тижня, що здорожчання продуктів харчування вже змушує їх скорочувати продовольчі пайки.
У той час як сівба пшениці в Україні здійснюється переважно восени, інші культури, зокрема кукурудза та соняшник, сіються навесні, тобто вже протягом найближчих тижнів.
Учасник ВАР Сергій Іващук керує змішаним господарством, до якого входить молочна ферма та рослинницьке господарство, загальною площею майже 7000 га на заході України в Хмельницькій області, у 350 км південно-західніше від Києва. Він каже, що в його районі не було бойових дій, але цього року посівна проводитиметься з запізненням, оскільки його робітники та сільгосптехніка задіяні у ЗСУ.
«Власних сільськогосподарських ресурсів поки що більш-менш достатньо, запасів дизельного палива теж має вистачити на посівну. Проте нам може забракнути насіння, добрив і ЗЗР», — каже фермер.
«Перед початком війни ми зробили кілька передоплат за рахунок наших кредитних ліній. Проте наразі логістика та ланцюги постачання порушені, тому постачальники не можуть поставити нам витратні матеріали», — сказав він.
Іващук каже, що має на складах запаси кукурудзи та пшениці, готові до продажу, але нині він не може відправити їх закордон через логістичні обмеження залізничного транспорту, тоді як зазвичай його врожай поставлявся на експорт через польський кордон саме залізницею.
Обмеження на продаж пшениці є загрозою не лише глобальній продовольчій безпеці, — каже Андрій Дикун, голова Всеукраїнської Аграрної Ради, що об'єднує понад 1000 фермерських господарств по всій країні.
«Через кілька місяців зберемо новий урожай, то де ми його будемо зберігати? Крім того, фермерам потрібні гроші на паливо та добрива», — розповідає Дикун, додаючи, що від початку війни ціна на дизельне паливо зросла вдвічі.
Україна отримувала більшість обсягів дизпалива з Білорусі та Росії, — каже він, — але наразі намагається знайти інші джерела постачань з Європи.
На Західній Україні інший фермер, співвласник господарства площею 2000 га, розташованого поблизу міста Львова, розповідає, що вже почав садити горох і невеликий обсяг пшениці, і наразі вони мають намір засіяти «близько двох третин від запланованих місяць тому площ».
«Нині надходження грошових коштів та витратних матеріалів дуже ускладнені, оскільки постачальники вимагають передоплати на відміну від товарних кредитів минулого сезону», — каже він, додаючи, що на сході країни сільгоспвиробники, швидше за все, сіятимуть навіть менше через ще більші труднощі з матеріально-технічним забезпеченням, військову окупацію та заміновані поля.
На півночі та сході України багато фермерів мали на своїй землі танки, військову техніку та навіть ракети. Деякі розповідають про російських солдатів, які займали їхні ферми, викрадали їжу та обладнання.
«Селяни побоюються виходити в поле», — наголошує Дикун, додаючи, що «схоже, вони [російські військові] хочуть знищити наше сільське господарство».
