Заборону на продаж домашнього молока ІІ сорту від населення відклали до 1 липня 2018 року, але оператори ринку побоюються, що реалізація європейського стандарту може привести до непередбачуваних наслідків, як для молочної галузі в цілому, так і для населення в селах. Про це розповів заступник голови Всеукраїнської Аграрної Ради (ВАР) Денис Марчук.
Нагадаємо, що після заборони домашнього молока продавати його можна буде на виробництво казеїну.
На думку Марчука, відмова від закупівлі домашнього молока поставить село у ще складніші умови, адже для багатьох сімей продаж домашньої продукції є єдиним способом заробітку.
Чому Україна відмовляється від молока другого сорту? Згідно із чинним сьогодні стандартом, в Україні розрізняють 4 сорти молока. Основна відмінність між сортами полягає у показнику загальної бактеріальної забрудненості, кількості соматичних клітин та кислотності молока.
«Відтак, екстрасорт повинен мати загальну бактеріальну забрудненість до 100 тис./см3, вищий сорт — до 300 тис./см3, перший сорт — до 500 тис./см3, другий сорт — до 3000 тис./см3. Кількість соматичних клітин молока екстра та вищого сорту — ≤ 400 тис./см3, першого сорту — ≤ 600 тис./см3, другого сорту — ≤ 800 тис./см3. Кислотність молока екстра і вищого сорту — 16—17ºТ, першого сорту — 19ºТ, другого сорту — 20ºТ. Вміст жиру для всіх сортів молока — в діапазоні від 3 до 3,4%. В ЄС, приміром, відповідно до спеціальних гігієнічних правил, норма жирність молока екстра сорту на кілька пунктів вища і становить 3,8—4%», — пояснює заступник голови ВАР.
Зазначається, що молоко другого сорту заборонено в ЄС.
«Його довго не хотіли забороняти в Україні, але ми повинні розуміти, що українські молочні продукти будуть не дуже хорошої якості, тоді на світових ринках нас не чекатимуть. Згідно із пропонованими змінами, в Україні повинні залишитися три сорти: екстра, вищий і перший», — упевнений Марчук.
З його слів, висока якість молока досягається при його отриманні безконтактним способом з моментальним охолодженням. Що більше сировина контактує із зовнішнім середовищем, то нижчої воно якості. За цими критеріями майже все молоко, яке виробляється в одноосібних селянських господарствах та дрібних фермерських господарствах відноситься до другого сорту. Тому вони найбільше і постраждають від цього рішення.
Перехід на вищі стандарти не вирішує проблему зі збільшенням обсягів виробництва молока та підвищенням його якості. Тому після вступу в дію нового ДСТУ для повної відмови від молока другого сорту передбачено 5-літній перехідний період. Протягом цього часу молоко другого сорту використовуватимуть при виробництві таких продуктів, як масло, сир кисломолочний, сухе молоко, згущені консерви, що допускається чинними стандартами на ці види продукції.
Однак маємо розуміти, що переробні підприємства, які активно освоюють нові ринки, зацікавлені у підвищенні безпечності власної продукції, і самі будуть зменшувати обсяг прийому молока другого сорту від населення.
«Тому, перш ніж відмовлятися від прийому молока другого сорту на селі, слід створити належну інфраструктуру, необхідну для отримання молока першого чи вищого ґатунків. Для цього у сільських населених пунктах необхідно облаштувати спеціальні доїльні пункти, обладнані молокопроводом, холодильною і фільтрувальною технікою. Щоб селяни могли привести корову на дійку, де вим’я миється й дезінфікується, підключається доїльний апарат. Молоко по спеціальним трубам потрапляє до охолоджувального апарату, який охолоджує його до температури близько 4—6°С. Кількість молока, видоєного від кожної корови, фіксується. Таким чином, власник корови позбавляє себе необхідності мити посуд, проціджувати молоко, чекати молоковоза. А за молоко вищої якості отримує більшу ціну. Строк зберігання молока з моменту доїння з урахуванням часу на транспортування: за температури, не вищої від 4 °C — 24 год., не вище, ніж 6 °C — 18 год», — розповів експерт.
На його думку, завдання держави сьогодні — створити належні умови, а не просто викреслити з української економіки та аграрної сфери особисті селянські господарства. При цьому індивідуальним домогосподарствам і невеликим фермерам слід об'єднуватися в кооперативи й вирішувати проблеми самостійно.
«До слова, кооперативний рух поширений у Європі і дає дрібним фермерам можливість загального користування технікою, обладнанням, налагодженою системою збуту, більш вигідними умовами кредитування», — підсумував Денис Марчук.
agropolit.com
