Світове сільське господарство може урізати свої викиди метану та закису азоту на 50% до 2050 року. Про це йдеться в новому дослідженні Міжнародного інституту прикладного системного аналізу. Щоб домогтися такого результату, необхідно знизити споживання м'ясних і молочних продуктів та ввести високі податки на вуглець.
На сьогодні сільське господарство — найбільше джерело парникових викидів, які містять CO2. На сектор припадає 10−12% всієї антропогенної емісії, з урахуванням вуглекислого газу. З 1990 р. викиди, вироблені галуззю, зросли на третину. Автори пов'язують це в тому числі з поширенням синтетичних добрив і активним вирощуванням жуйних тварин.
Прогнози вчених засновані на моделюванні восьми різних сценаріїв розвитку вуглецевого ціноутворення: від $20 до $950 за тонну CO2-еквівалента. Як пояснив провідний автор дослідження Стефан Франк, вчені ставили собі за мету визначити стійкі стратегії для зниження викидів парникових газів з боку як попиту, так і пропозиції. Згідно з прогнозами, найвища ціна може сприяти щорічного скорочення емісії на 3,9 Гт СО2-еквіваленту до 2050 року. Це на 50% нижче показників при відсутності заходів по боротьбі з глобальними кліматичними змінами.
Згідно з результатами моделювання, чим вище вуглецеві збори, тим швидше виснажуються технічні та структурні можливості сектора. Залишається тільки одне: скорочення виробництва і споживання продуктів з високим екологічним слідом. Необхідно відзначити, що навіть при низькій ціні в $20, сільське господарство здатне щорічно урізати викиди на 0,8−1,4 Гт, а до середини століття зниження складе 15%. Зміни в раціоні харчування в країнах з високим рівнем споживання м'яса і молочних продуктів дозволять скорочувати річну емісію на додаткові 0,6 Гт, що рівносильно загального зниження на 23% до 2050 р
Дослідники визначили три області рішень для пом'якшення впливу на клімат з боку пропозиції. Серед них — технічні засоби, такі як кормові добавки для підвищення засвоюваності їжі; структурні трансформації в способах ведення сільського господарства і тваринництва; зміни у виробничих процесах. З боку попиту автори підкреслили значення переорієнтації на дієти з меншою кількістю продуктів тваринного походження. За словами Стефана Франка, особливо це відноситься до яловичини і молока і таких регіонів, як Латинська Америка, Африка, Індія, Китай.
Згідно з підрахунками міжнародної некомерційної організації GRAIN, США, Канада, країни Євросоюзу, Бразилія, Аргентина, Австралія і Нова Зеландія лідирують по експорту м'яса і молочних продуктів. На них припадає 43% світових викидів парникових газів в цій сфері.
