Птицеводство назвали наиболее динамичной отраслью животноводства

Уже четвертый день действует запрет на поставки в Россию белорусской свинины, а официальный Минск так и не разъяснил свою позицию по поводу выявления генома вируса АЧС в мьясный продукции из Беларуси. Однако, как сообщают белорусские журналисты, в некоторых селах республики идет уничтожение свиней.

Россельхознадзор уточняет, что запрашивал у Беларуси информацию о эпизоотическом состоянии на территории страны, в том числе по АЧС, еще 5 марта. Однако никаких официальных заявлений в Минске за это время не сделали. На настойчивые просьбы журналистов там объяснили, что «ситуация с особо опасными заболеваниями животных в стране благополучная, в том числе по АЧС», «случаев заболевания свиней АЧС на фермах нет. Не стали обсуждать эту тему и на Гомельском мясокомбинате.

Между тем в стране периодически обсуждают на уровне региональных и негосударственных СМИ случаи поголовного уничтожения свиней в том или ином регионе. В частности, в феврале такие истории рассказывали жители агрогородка Новая Гута, где и расположен тот самый совхоз-комбинат «СОЖ». Однако и там журналистам объясняли, что никаких вспышек АЧС у них нет. Правда, опровергнуть фактическое уничтожение свиней было достаточно сложно, поэтому его специалисты сельхозпредприятия объяснили «плановой модернизацией» старых ферм и «технологическим уничтожением» животных.

Если посмотреть данные официальной статистики, то и она фиксирует очень серьезное снижение поголовья свиней в начале этого года. В частности, по состоянию на 1 января 2018 года в Беларуси было 3156 тыс. свиней, а уже на 1 марта — только 2689,3 тыс. Снижение — 14,7%. Это самый низкий уровень поголовья свиней с 2011 года. Самые высокие темпы снижения поголовья белорусская официальная статистика фиксирует в Гомельской и Брестской областях. В частности, в начале марта этого года в Гомельской области стало на 15% свиней меньше, чем год назад, а в Брестской — на все 24%.

PigUA.info по материалам meatinfo.ru

Наибольший вклад в валовый внутренний продукт, крупнейший работодатель, поставщик каждого второго экспортного доллара и один из крупнейших налогоплательщиков.

Все эти критерии относятся к украинскому агропроизводству. А свежие данные Организации экономического сотрудничества и развития (ОЭСР) свидетельствуют о том, что Украина — единственная страна в мире, где государство не поддерживает аграрное производство. Более того: откачивает из него деньги.

Проще говоря, от дойной коровы — агросектора — Украина не только получает молоко, но и пытается еще брать с нее кровь и снимать шкуру.

Украинские парадоксы: кто платит — тот остается без музыки

Достаточно парадоксально, что аграрный сектор даже не попал в сферу приоритетов стимулирования экспортоориентированных отраслей, которую утвердило правительство. Зато первые места среди приоритетов заняли модные ныне сектор информационных и коммуникационных технологий (ИКТ), сектор креативных услуг, моды и дизайна, культурные и цифровые услуги, изобразительное и сценическое искусство, туризм, а также сектор машиностроения, который за многие годы государственной протекции и поддержки смог родить только Ланос, который не стал конкурентным даже на внутреннем рынке.

Сейчас суммарный вес этих отраслей в украинской экономике и в экспорте колеблется в пределах статистической погрешности и, конечно, эти сектора даже не могут в ближайшем будущем стать ни локомотивами отечественной экономики, ни, тем более, поставщиками валюты в страну. Только скромно приоритетом номер семь указано пищепром.

Неумолимая статистика, которую пытаются игнорировать евангелисты реформ, говорит о совсем других локомотивах украинского экономического роста.

Так же нельзя игнорировать тот очевидный факт, что именно аграрное производство — крупнейший поставщик валюты в страну, даже если анализировать экспорт в товарном разрезе. В таблице — ТОП-10 товаров украинского производства, которые дают 50,9% экспортной выручки. Четыре из десяти позиций этого рейтинга сделанные агросектором.

Страшный диагноз: о чем говорят данные ОЭСР

Что бы ни говорили либеральные евангелисты-реформаторы с новой генерации украинских политиков, которые мечтают об украинском технологическом прорыве, Украина — аграрная страна. Около 14% ее ВВП формирует агросектор — это вторая позиция рейтинга стран-членов ОЭСР. При этом украинская аграрка — крупнейший работодатель: здесь задействовано более 15% населения страны, по этому показателю страна входит в ТОП-10.

Казалось бы, страна должна поддерживать отрасль, которая является курицей, несущей золотые яйца. Но тут начинается полное зазеркалье, в котором Украина умудрилась изобрести уникальный велосипед и пытается двигаться на нем по своему уникальному пути.

В Украине — самый низкий в мире номинальный коэффициент государственной протекции в агросекторе, всего 0,92. Сопоставимую величину — только 0,98 — имеет Казахстан, где вклад агропроизводства в ВВП менее 5%. В то время как в большинстве стран этот показатель превышает единицу, а в Исландии и Кореи близок к двум. Усредненный среди стран ОЭСР коэффициент государственной протекции в агросекторе составляет 1,1.

Но самая плачевная ситуация для украинского агропроизводителя — в сфере государственной поддержки. Украина оказалась единственной страной, где доля государственной поддержки в доходах агрохозяйств имеет отрицательное значение — минус 7,1%. Это означает, что агросектор отдает государству больше, чем от него получает. Похожая ситуация и в сфере соотношения уплаченных агропроизводителями налогов и полученной госпомощи — минус 1,77% от ВВП. Это означает, что госбюджет «откачивает» с агросектора в виде налогов сумму, близкую к 20 миллиардам гривен. Зато на это аграрии получают из госбюджета около 6 млрд гривен — примерно такую ​​сумму составляют бюджетные агродотации по всем программам государственной поддержки.

Поэтому довольно странным выглядит ситуация, когда ежегодно украинскому обществу пытаются представить эти 6 млрд гривен как «сумасшедшие деньги». Для сравнения, в России показатель веса господдержки в доходах агрохозяйств превышает 12% при взносе отрасли в ВВП всего лишь 4,7%. Доходы исландского агропроизводителя на 55,7% состоят из бюджетных трансферов (доля в ВВП — 6,3%), похожая ситуация в Норвегии и Корее, где более половины доходов агропредприятий — бюджетные деньги.

gazeta.ua

Яка ситуація з заблокованими морськими портами України; що наша держава робитиме, якщо не зможе продати зерно за кордон; яка ситуація з цінами на продукти в Україні, — ці теми перший заступник Міністра аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький прокоментував в ефірі загальнонаціонального марафону на телеканалі Рада.

Стосовно ситуації з транспортуванням зернових через морські шляхи, то, як підкреслив Тарас Висоцький, керівництво нашої держави продовжує спільно з міжнародними партнерами (ООН) працювати в цьому напрямі.

«Сама ідея важлива і потрібна, без неї ми не зможемо реалізувати увесь експортний потенціал. І, зрозуміло, що для цього потрібно мати декілька факторів: це й достатньо протикорабельної зброї, і забезпечений гарантований військовий супровід. Тому продовжується робота в цьому напрямі. Коли будуть кінцеві узгоджені Україною деталі, можемо повідомити», — зазначив він.

Щодо того, наскільки швидко можна розмінувати узбережжя, то, як пояснив перший заступник Міністра, є багато чинників, які наразі не дозволяють оцінити, як швидко це може статися. «Це залежатиме від того, на якому етапі буде війна. Наша перемога — це зовсім інша швидкість. Якщо продовження бойових дій, це інші ризики. Тому усе варіюватиметься від зовнішніх факторів. Механізми є і досить швидкого розмінування, і навпаки. Тому горизонт важко окреслити», — розповів він.

Разом з тим, Україна вже готує додаткові потужності зі зберігання, аби у варіанті відсутності експорту через порти була змога зберігати і минулорічні залишки, і новий врожай, який уже за місяць активно збиратиметься, додав Висоцький.

«Зважаючи на перехідні залишки з минулого року і на прогноз врожайності цього року, може бути дефіцит в межах 10−15 млн тонн. Тому зараз як план Б для зберігання збіжжя, в разі неможливості швидкого експорту, завозяться мобільні елеваторні банки та рукави, аби мати в резерві потенційне обладнання для зберігання цих додаткових тонн», — розповів він.

Загалом в Україні є тисячі елеваторних потужностей, і вони розподілені по всій території України.

«Щодо цін на с/г продукцію, то є елемент сезонності. Якщо ми говоримо про групу садівництва — овочі, плоди, ягоди, — то ми наближаємося до сезону дещо менших цін. Наближається збір урожаю. Як мінімум до кінця жовтня передумов для зростання цін немає. Аналогічно класично в цей період також збільшуються надої корів та дещо дешевшає молочна продукція. Тому, якщо не буде макровикликів, як-от подальшого зростання цін на пальне чи інших факторів, які можуть впливати на ціну, суто з точки зору аграрного циклу, передумов для підвищення цін наразі немає», — прокоментував Висоцький також і цінову ситуацію на продовольство в Україні.

minagro.gov.ua

З 9-го липня 2022-го року Перелік товарів критичного імпорту не діє. Це значить, стало можливим завезення товарного молодняка та гібридних ремонтних свинок.

Враховуючи високий попит на поросят та пропозицію, що не може його задовольнити, деякі оператори очікували на відміну Переліку товарів критичного імпорту, що дозволило б їм завозити товарний молодняк свиней з-за кордону. Тим паче, що основний бар’єр — заборону на транзит свиней через країни Європейського союзу (ЄС), де зареєстрували африканську чуму свиней (АЧС), — вже знято.

Водночас поставки товарного молодняка в Україну мають низку перешкод та пересторог, які прокоментувала Президент Асоціації «Свинарі України» Оксана Юрченко:

1. Перелік країн, з яких можна завозити молодняк свиней, незначний. Це або країни вільні від АЧС (Данія, Англія, Іспанія, Голландія, Бельгія, Чехія), або благополучні регіони/зони у випадку Польщі та Литви.
2. Імпорт молодняка здійснюють відповідно до вимог, прописаних у погоджених ветеринарних сертифікатах. Переважна більшість із них передбачає лабораторні дослідження кожної голови під час карантину у країні походження, вартість яких часто дорівнює або перевищує вартість тварини. Виняток становить сертифікат із Німеччиною, один із найновіших: поросята не досліджуються, лише маточне стадо. Однак через АЧС завозити поросят із цієї країни заборонено.
3. Варто враховувати вартість логістики, що нині істотно подорожчала. Так, скотовоз із Данії на 600–700 поросят може коштувати не менше 10–11 тис. євро.
4. Самі оператори зазначають, що знайти великі партії товарного молодняка не так просто, адже маточники переважно працюють під замовлення з постійною базою клієнтів.
5. Перевезення влітку обмежені у зв’язку з вимогами до благополуччя. Європейські країни або накладають заборону на дальні перевезення на період спеки (з липня по жовтень), або дозволяють переміщення, орієнтуючись на погоду. В останньому випадку завершення карантину може припасти на високі температури, а отже, тварин доведеться продовжувати утримувати, чекаючи, поки спека спаде.
6. Ще один важливий фактор, про який не можна забувати: ціна на ринку завжди регулюється попитом і пропозицією. Враховуючи, що в Україні пропозиція живця дещо скоротилася унаслідок війни, а попит тримається на досить високому рівні, ціна на свиней забійних кондицій зросла. Це приваблює операторів. Так, сьогодні попит на поросят «підігрівають» не лише підприємства-відгодівельники, які припиняли діяльність на час кризи 2021-го, а й ті, які займаються рослинництвом, щоб конвертувати дешеву кормову сировину в дорожче м'ясо. У випадку, якщо оператори завезуть великі обсяги молодняка, відгодують і у певний момент «випустять» їх на ринок, сплеск пропозиції може спричинити негативну цінову динаміку. Ризик такого сценарію варто мати на увазі всім бажаючим завезти молодняк з-за кордону.

Асоціація «Свинарі України»