В Україні зареєстрували нові породи кіз

Кабінет Міністрів України ухвалив низку рішень, які полегшують доступ виробників сільгосппродукції до, зокрема, пального, пестицидів та агрохімікатів в умовах воєнного стану.

Про всі деталі розповів Міністр аграрної політики та продовольства України Роман Лещенко.

Стосовно пального. «Дозволено введення в обіг бензину та дизельного пального екологічних класів Євро3 і Євро 4. Спрощено проходження митних процедур для постачання нафтопродуктів. Завдяки цьому буде залучено додатковий ресурс пального для потреб с/г виробників», — підкреслив Міністр.

Крім того, сьогодні Президент України підпише закон про скасування акцизу на пальне та зниження ставки ПДВ з 20% до 7% (№ 7137-д).

Стосовно пестицидів та агрохімікатів.

За словами Романа Лещенка, Уряд спростив умови їх перевезення автомобільним транспортом. Продовжено також строк дії допусків на право роботи, пов’язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами й агрохімікатами. Ця норма поширюється на період дії воєнного стану в Україні та протягом 90 днів після його припинення або скасування.

«Спрощується виключно процес отримання ліцензії - усі питання безпеки транспортування та якості пестицидів й добрив буде дотримано на належному рівні», — підкреслив Міністр.

Він також запевнив, що Уряд робить усе можливе, аби забезпечити аграріїв усім необхідним до старту посівної кампанії-2022.

Так, для оптимізації цієї допомоги та для акумуляції даних щодо потреб галузі Мінагрополітики запустило платформу agrostatus.org/.

Міністр закликав аграріїв якнайшвидше пройти анкетування та озвучити потреби, щоб прискорити забезпечення посівної.

minagro.gov.ua

Компанія, яка колись перевозила корів із США до пустель Перської затоки, зараз використовує свій досвід для виробництва молока в Україні.

Baladna, найбільша сільськогосподарська фірма Катару, має намір побудувати і утримувати ферму на 10 000 молочних корів у країні Східної Європи, сказав її виконавчий директор в інтерв'ю.

Цей крок є результатом аналогічної угоди з державною компанією в Малайзії, де Baladna також має намір утримувати стадо у 10 000 голів і виробляти 1 мільйон тонн молока на рік.

Європейські та азіатські плани показують, як політика продовольчої безпеки може відкрити шлях до глобальної експансії. Коли в 2017 році сусіди Катару несподівано перервали зв’язки з ним у рамках політичної суперечки, мешканці кинулися в продуктові магазини, побоюючись, що їм загрожує брак продовольства. У міру того, як криза поширилася на наступний рік — Саудівська Аравія закрила єдиний сухопутний кордон Катару і не дозволила йому імпортувати продовольство з королівства — Баладна розпочала використовувати свій швидкісний авіатранспорт.

Зараз амбіції компанії виходять за межі Катару, де вона має понад 20 000 худоби і контролює 86% ринку свіжого молока. Подальше розширення місцевої компанії Baladna, ринкова вартість якої становить 838 мільйонів доларів, обмежена невеликим населенням Катару — 2,6 мільйона чоловік.

«Незважаючи на те, що ми відчуваємо, що в Катарі є все, що потрібно для розвитку, ми також дивимось на речі з точки зору майбутнього зростання», — сказав генеральний директор Піт Іларідес.

За його словами, підприємства в Україні та Малайзії в основному мають на меті забезпечити свої місцеві ринки.

ІНФАГРО за матеріалами bloomberg.com

Європейська федерація виробників комбікормів (FEFAC) підготувала доповідь для учасників ринку і законодавців, в якому перерахувала кроки, необхідні для розширення використання побічних продуктів інших галузей у виробництві комбікормової продукції.

Відзначається, що глибший рівень інтеграції між різними галузями відповідає стандартам циркулярної економіки.

Зокрема зазначається, що жуйні тварини мають унікальну можливість споживати побічні продукти вирощування зерна та ряду інших сільськогосподарських культур, які не можуть бути використані в якості джерела їжі для людини.

Підраховано, що комбікорми в світі сьогодні в середньому на 86% складаються з продуктів, які не придатні для споживання людиною, разом з тим деякі побічні продукти все ще не маєте прав на використання в якості сировини при виробництві комбікормів.

За матеріалами Feed Navigator

Найбільший внесок в валовий внутрішній продукт, найбільший роботодавець, постачальник кожного другого експортного долара і один з найбільших платників податків.

Всі ці критерії відносяться до українського агровиробництва. А свіжі дані Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) свідчать про те, що Україна — єдина країна в світі, де держава не підтримує аграрне виробництво. Навіть більше: відкачує з нього гроші.

Простіше кажучи, від дійної корови — агросектора — Україна не тільки отримує молоко, але і намагається ще брати з неї кров і знімати шкуру.

Українські парадокси: хто платить — той залишається без музики

Досить парадоксально, що аграрний сектор навіть не потрапив в сферу пріоритетів стимулювання експортоорієнтованих галузей, яку затвердив уряд. Зате перші місця серед пріоритетів посіли модні нині сектор інформаційних і комунікаційних технологій (ІКТ), сектор креативних послуг, моди і дизайну, культурні та цифрові послуги, образотворче та сценічне мистецтво, туризм, і навіть сектор машинобудування, який за багато років державної протекції і підтримки зміг народити лише Ланос, який не став конкурентним навіть на внутрішньому ринку.

Зараз сумарна вага цих галузей в українській економіці і в експорті коливається в межах статистичної похибки і, ясна річ, ці сектора навіть не можуть в найближчому майбутньому стати ні локомотивами вітчизняної економіки, ні, тим більше, постачальниками валюти в країну. Лише скромно пріоритетом номер сім вказано харчопром.

Невблаганна статистика, яку намагаються ігнорувати євангелісти реформ, говорить про зовсім інших локомотивах українського економічного зростання.

Так само не можна ігнорувати той очевидний факт, що саме аграрне виробництво — найбільший постачальник валюти в країну, навіть якщо аналізувати експорт в товарному розрізі. У таблиці - ТОП-10 товарів українського виробництва, які дають 50,9% експортної виручки. Чотири з десяти позицій цього рейтингу зроблені агросектором.

Страшний діагноз: про що говорять дані ОЕСР

Що б не говорили ліберальні євангелісти-реформатори з нової генерації українських політиків, які мріють про українського технологічному прориві, Україна — аграрна країна. Близько 14% її ВВП формує агросектор- це друга позиція рейтингу країн-членів ОЕСР. При цьому українська аграрка — найбільший роботодавець: тут задіяно понад 15% населення країни, за цим показником країна входить в ТОП-10.

Здавалося б, країна повинна підтримувати галузь, яка є куркою, що несе золоті яйця. Але тут починається повне задзеркалля, в якому Україна примудрилася винайти унікальний велосипед і намагається рухатися на ньому за своїм унікальним шляхом.

В Україні - найнижчий в світі номінальний коефіцієнт державної протекції в агросекторі, всього 0,92. Яку можна порівняти величину — лише 0,98 — має Казахстан, де внесок агровиробництва в ВВП менше 5%. У той час як у більшості країн цей показник перевищує одиницю, а в Ісландії і Кореї близький до двох. Усереднений серед країн ОЕСР коефіцієнт державної протекції в агросекторі становить 1,1.

Але сама плачевна ситуація для українського агровиробника — в сфері державної підтримки. Колонка таблиці Producer Support Estimate якраз говорить про ту саму спробу здирання шкури і кровопускання корові, яка дає молоко. Україна виявилася єдиною країною, де частка державної підтримки в доходах агрогосподарств має від'ємне значення — мінус 7,1%. Це означає, що агросектор віддає державі більше, ніж від нього отримує. Схожа ситуація і в сфері співвідношення сплачених агровиробниками податків і отриманої держдопомоги — мінус 1,77% від ВВП. Це означає, що держбюджет «відкачує» з агросектора у вигляді податків суму, близьку до 20 мільярдам гривень. Натомість на це аграрії отримують з держбюджету близько 6 млрд гривень — приблизно таку суму складають бюджетні агродотації за всіма програмами державної підтримки.

Тому досить дивною виглядає ситуація, коли щорічно українському суспільству намагаються представити ці 6 мільярдів гривень як «божевільні гроші». Для порівняння, в Росії показник ваги держпідтримки в доходах агрогосподарств перевищує 12% при внеску галузі в ВВП всього лише 4,7%. Доходи ісландського агровиробника на 55,7% складаються з бюджетних трансферів (частка у ВВП — 6,3%), схожа ситуація в Норвегії і Кореї, де більше половини доходів агропідприємств — бюджетні гроші.

gazeta.ua