За вісім місяців 2022 року, з яких шість у стані у війни, молочний сектор України спромігся експортувати до країн ЄС 16,5 тис. тонн молочних продуктів загальною вартістю 88,5 млн євро. Якщо відрахувати об’єми відвантаженого казеїну для технічних та індустріальних потреб, то решта близько 10 тис. тонн припадає на товарні позиції для харчових цілей. Сире молоко, яке йде на виробництво такої продукції, без виключень має відповідати визначеним у регламентах гігієнічним вимогам ЄС.
Таку думку в телеграм-каналі UA-82.5 висловлює Ірина Висоцька, координаторка компоненту «Молочний сектор», Quality FOOD Trade Program («Розвиток торгівлі з вищою доданою вартістю в органічному та молочному секторах України»).
В українській молочній рутині прийнято ототожнювати таке сире молоко від корів з ґатунком «Екстра». То чи вистачить Україні «Екстри», щоб і далі тримати чи за можливості навіть розширити свої експортні позиції на Заході? Безумовно. Якщо взяти до уваги довоєнну статистику 2021 року, то виробникам сирого молока майже вдалося наблизитися до мільйонної позначки у тоннах молока, що за оцінками переробників відповідає ґатунку «Екстра».
У перші вісім місяців 2022 року до ЄС експортовано молочної продукції в перерахунку на еквівалент молока на рівні 100 тис. тонн. Очевидно з простих калькуляцій, що потенціал для зростання існує. Показовою є та кількість виробничих потужностей, що були ухвалені на право експорту до ЄС, зокрема у 2022 році, а на дату публікації вже становила сорок.
Втім, варто зауважити, що ще за результатами останнього аудиту Генерального Директорату Європейської Комісії DG SANTE у 2021 році у своєму звіті надало оцінку реалізації процедури включення потужностей до списку експортерів до ЄС як такої, що «не повністю відповідала вимогам ЄС, а отже, підриває надійність гарантій того, що лише потужності, які відповідають вимогам ЄС затверджуються та утримуються у списках експортерів до ЄС». У звіті європейських аудиторів неодноразово були посилання на вимоги Регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) 2017/625 про офіційний контроль, зокрема щодо спроможності компетентного органу третьої країни забезпечити, щоб включені потужності були об'єктом регулярного та ефективного контролю.
Тому тісна співпраця виробників-експортерів з Держпродспоживслужбою, особливо в умовах воєнного стану (заборони на перевірки), дуже вітається аби підтримувати статус надійного постачальника молочних продуктів до ЄС. В розроблених спільно з компетентним органом України рекомендаціях періодичність такого контролю має бути щонайменше двічі на рік. Ознайомитися з іншими порадами для охочих потрапити та залишитися в списках експортерів до ЄС можна тут.
Повертаючись до звіту DG SANTE, хочеться зауважити на ще одному важливому моменті - це нотифікація через портал RASFF, яка була ініційована державою-членом ЄС у 2020 році і стосувалася виявлення у молочній сироватці хлорамфеніколу (забороненого до застосування в Україні!).
Розробка зазначених в наказі процедур контролю залишків ветеринарних препаратів та інших інгібіторів — це величезна робота кожного окремого оператора ринку молока та молочних продуктів в Україні. Приміром, в ЄС є багатолітньою нормою для членських бізнес-об'єднань розробляти такі уніфіковані моніторингові програми та галузеві стандарти, спираючись на мінімальні вимоги законодавства щодо максимально допустимих рівнів забруднювачів чи частоти контролю, ба більше, навіть перевищуючи їх.
Маю надію, що в близькому майбутньому українська молочна галузь також прийде до схожих практик, щоб забезпечити належне функціонування всієї системи контролю, а саме: приватного, що здійснюється операторами ринку молока та молочних продуктів чи їхніми об'єднаннями, та державного — відповідно до повноважень компетентного органу.
