В ЕС утвердили новые правила охраны здоровья животных

Уряд пропонує максимально спростити регуляторне середовище, відмінивши більшість застарілих регуляторних документів. Про це заявив перший заступник Міністра економіки України Денис Кудін під час дискусії «Як має працювати дерегуляція під час війни», яка була організована Центром економічних стратегій.

За словами Дениса Кудіна, під час війни держава має знайти компенсаторні механізми, щоб врівноважити військовий ризик, зокрема знижувати адміністративний і податковий тиск на бізнес, а також вводити страхування військових ризиків. Інакше економіка не дорахується тисяч підприємств, внаслідок згортання ділової активності.

«Сьогодні Україна є частиною глобальної світової економіки. І кожен підприємець рахує розмір ризику і вкладає його в очікуваний рівень доходу. Якщо ми не знайдемо шлях забезпечити підприємцям очікуваний рівень дохідності, плани швидкого відновлення можуть так і залишитися планами», — розказав Денис Кудін.

За його словами, в умовах, коли в країні йде війна, ризик ведення підприємницької діяльності зростає. Клієнтів стає менше, операційні витрати ростуть. Увесь ризик компенсується одним показником — додатковою дохідністю, яку підприємець очікує отримати. Якщо ці фактори співпадають, то підприємець продовжує вести підприємницьку діяльність.

«У свою чергу держава має декілька інструментів для зниження військових ризиків. Один з них — це зниження адміністративних витрат. Другий — переосмислювати систему державних витрат, а отже і податків. Оскільки зменшення частки, яку держава забирає у підприємця, знижує і рівень необхідного доходу підприємця. Третя складова — страхування військових ризиків. І Міністерство економіки України зараз готує проекти рішень по всіх трьох напрямках», — заявив Денис Кудін.

У серпні Уряд подав на розгляд парламенту законопроект 8058 «Про прискорений перегляд інструментів державного регулювання господарської діяльності». В народі його прозвали «регуляторна гільйотина».

«Суть цього законопроекту дуже проста — ми запропонували встановити подвійну вимогу до чинності ліцензій, дозволів, погоджень та інших дозвільних документів. Вони мають бути передбачені законом і закріплені у виключній постанові Кабінету Міністрів України, яка буде містити їх перелік. Сьогодні в Україні діє понад півтори тисячі різних дозвільних документів. Чим вище обсяг регулювання — тим нижче рівень економічної свободи і ділової активності. Ми знаємо, що більшість з цих дозволів не виконують своєї основної функції - вони не захищають суспільство від зловживань, на які може піти бізнес. Причини прості - недосконале адміністрування і високий рівень корумпованості контролюючих органів. Тобто кожен із таких дозволів є своєрідним шлагбаумом на шляху бізнесу. І чим більше ми їх приберемо, тим швидше буде рости економіка», — підкреслює Денис Кудін.

За його словами, це регуляторне середовище формувалось 30 років. І за цей час Україна не розмежувала заходи контролю на два рівні - внутрішній (корпоративний) і зовнішній (з боку держави). Декілька років тому було ухвалено закон, який передбачав би, що у державі повинні були залишитись 5 видів регуляторних документів з 15-ти. Міністерства і відомства мали самі подати законопроекти і скоротити цю дозвільну систему. Але цього не сталось.

«З цього ми робимо висновок, що добровільно дерегуляцію знизу провести неможливо. Тому її треба проводити організовано зверху. Такі зміни ми і запропонували — до 31 грудня маємо створити Комісію з питань прискореного перегляду інструментів державного регулювання господарської діяльності. До її складу увійдуть Перший віце-прем'єр-міністр — Міністр економіки України, представники Мінфіну, Мін'юсту, Державної регуляторної служби, Мінрегіонів і Мінцифри — всі вони мають сісти і переглянути 100% дозвільних документів. Усі дозволи буде поділено на три групи: ті, що продовжують діяти; ті, що мають бути скасовані; і ті, які треба трансформувати. На 31 грудня буде сформовано список тих, що залишаться. А все, що не увійде до постанови КМУ, з 1 січня має бути припинено», — запевнив Денис Кудін.

Паралельно з цим Уряд має затвердити графік цифровізації цих дозволів. Ключова кінцева мета — максимально швидкі темпи економічного зростання.

milkua.info

Абсолютно всі фермерські господарства України постраждали через війну, особливо ті, які знаходяться в регіонах, де проходили чи проходять бойові дії.

У довоєнні роки виробництво молока в Україні щорічно зменшувалось. В останні 5 років (з 2017 року) цей спад становив 2−6% щороку. Зумовлювалось це насамперед скороченням поголів'я, динаміка спаду якого була глибшою і становила 6−11% щорічно. Виробники сирого молока позитивно впливали на статистику шляхом підвищення продуктивності надоїв, що відбувалось переважно на молочнотоварних фермах, пише пресслужба проєкту «Сімейні молочні ферми».

З 24 лютого кожного дня з’являються численні новини про руйнування підприємств, населення, в тому числі й ферм.

Що ж насправді відбувається на молочному ринку?

Згідно з аналітикою Асоціації виробників молока, до кінця року загальна чисельність промислового поголів'я скоротиться з 423,7 тис. до 394,2 тис. голів (-7,4%). І це тільки за умови, що радіус просування ворога залишиться незмінним. За попередніми прогнозами, виробництво промислового молока у 2022 році може скоротитися на 19,5% — з 2,75 млн тонн до 2,21 млн. Проте показники падіння можуть бути значно вищими, адже продуктивність корів уже зараз знизилася на 15−70%, залежно від регіону.

Сьогодні від війни найбільше постраждали 10 областей. Саме там було сконцентровано 43,2% всього промислового поголів'я та 42,3% валу молока. Найбільшу частку молока давали — Чернігівська (8,9% всього промислового молока), Харківська (8,9%), Київська (8,2%), Сумська (5,9%) та Житомирська (4,3%) області.

Але яка загальна картина? Адже промисловий сектор — це лише 32% усього молока в країні… до війни.

Аналітики проєкту «Сімейні молочні ферми» зробили власні розрахунки, використовуючи дані попередніх періодів, враховуючи теперішню ситуацію по регіонах та впливові фактори на ринку. Дані вражають. Лише за I квартал 2022 року Україна втратила близько 300 тис. т молока. При такій ситуації, до кінця поточного року держава недоотримає близько 2 млн т молока! 2 млн т молока — саме на стільки скоротилося виробництво за останні 7 довоєнних років! І це — оптимістичний сценарій.

Переробники продовжують надавати перевагу промисловому молоку, хоча і на нього знизили закупівельну ціну. Сировина від господарств населення подешевшала найкритичніше, за місяць середня закупівельна ціна молока від населення знизилась на 25%: з 8 грн/кг до 6 грн/кг. Подекуди фермери говорять і про 5 грн/л. Дехто із них взагалі втратив можливість реалізації через логістичні та інші причини.

На прилавках магазинів та супермаркетів молочка подорожчала. Молокопродукти за місяць війни додали у ціні в середньому 5%. Імпорт вже майже «не тисне»: усі довоєнні запаси майже розпродали, нових практично немає.

Що відбувається? Собівартість виробництва зросла як для постачальників — виробників молока, так і для переробників. Конкуренція суттєво зменшилась через обмеження імпорту. Попит не зменшився: хоч чимало українців і виїхало закордон, але і працює всього 60−65% переробників.

Під тиском війни, дефіцитів, збільшення цін на корми, пальне та утримання господарства зменшилась вартість сирого молока. Виробляти молоко фермерам, виходить, зовсім не вигідно. Але ж вони критична маса у структурі виробників! До війни саме частка населення складала 68% від всього обсягу виробництва молока.

Хоча скорочення обсягів поставки молока для переробки (прогнозовано на 22%), зумовить зростання частки закупівлі молока саме від населення. Однак поки на фермерів звернуть увагу молокозаводи може бути запізно.

Саме тому селянським фермерським господарствам, в тому числі Сімейним молочним фермам надзвичайно важлива допомога та підтримка. Адже вони виробляють критичний для кожного українця продукт. А ще це економіка та продовольча безпека. Крім цього, фермери — надійна благодійна підтримка, вони постійно передають молоко та інші продукти харчування ЗСУ, біженцям, територіальним громадам та надають прихисток всім хто цього потребує.

Війна в Україні вже вплинула на близько 25% світової торгівлі зерновими та призвела до зростання світових цін, продовольчої інфляції та зниження доступу до продуктів харчування у країнах-імпортерах України та росії. Зокрема, пшениці та соняшникової олії.

Про це написав Перший заступник Міністра аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький у блозі на Forbes.

Тарас Висоцький зазначає, що у вирішенні ситуації зацікавлений весь світ, оскільки постачання пшениці з України – це понад 10% річного споживання пшениці для 15 країн світу. Для прикладу, це 28% потреб Індонезії, 21% — Бангладеша, а Єгипет імпортує майже 80% своєї пшениці з росії та України.

За його словами, ці дві країни сукупно дають 30% світового експорту пшениці та ячменю, 18% — кукурудзи, близько 80% олії та шроту. Україна в 2021 році поставляла сільськогосподарську продукцію у понад 180 країн світу і найбільше до країн ЄС — майже 30%.

Серед негативних наслідків Тарас Висоцький виокремлює те, що понад 30% територій країни небезпечні для виробництва або знаходяться під окупацією. Частина сільськогосподарських земель пошкоджена та замінована, а інфраструктура агросектора пошкоджена. Заблоковані морські порти, розірвані логістичні та економічні ланцюги. Українські аграрії потребують безперебійного постачання пального, насіння, добрив, засобів захисту рослин, запасних частин тощо. Працівники підприємств залучені до служби в Збройні сили України, територіальної оборони та волонтерської роботи.

“Міністерство аграрної політики та продовольства України веде перемовини з європейськими партнерами щодо надання фінансової допомоги українським аграріям. Низка країн-членів ЄС відгукнулися на наші потреби: Польща пришвидшує проходження процедур на кордоні та транспортування української продукції, країни G7 повністю підтримують створення Україною нових ланцюжків збуту, а Австрія нещодавно зняла обмеження для українських перевізників – тепер вантажні перевезення територією Австрії можливі без будь-яких дозволів, що разом із попередньо знятими обмеженнями Словаччиною та Італією дає змогу безперешкодно поставляти нашу агропродукцію до Італії та її морських портів.

Всі прикордонні країни відгукнулись на проблему експорту зернових з України до третіх країн і або вже значно спростили процедури оформлення вантажних перевезень, або активно працюють над цим. Зокрема ліберальні умови для українських перевізників запровадили: Румунія, Словаччина, Угорщина, Литва, Латвія, Естонія, а також Італія, Туреччина, Болгарія, Грузія, Данія, Греція та нещодавно Австрія”, – підкреслює Тарас Висоцький.

З 24 лютого 2022 року сайт підтримується лише українською мовою

https://agro.press/ua

Все буде Україна :)