В Україні різко знизиться виробництво зернових, аграрний сектор очікує стагнація

29-груд-2022

За півтора року очікується стагнація аграрного ринку, трейд теж падає. Щоб цього не сталося, державі набагато дешевше коштуватиме допомогти фермерам зараз. В іншому випадку держава втратить робочі місця, податки і не матиме надходження валюти.

Про це АgroPortal.ua повідомив власник Групи компаній «Прометей» Рафаель Гороян.

«Думаю, що наступного року буде різкий обвал виробництва пшениці, ячменю та кукурудзи. Соняшнику та сої буде достатньо, адже це високомаржинальні культури. Економічно вигідно буде сіяти соняшник, тому наступного сезону багато аграріїв виберуть саме цю культуру», — припускає Рафаель Гороян.

Також він зазначив, що в країні намічається глобальний тренд, коли сіятимуть лише великі компанії, які мають міцну фінансову подушку. А найбільше страждатимуть середній та дрібний фермер.

«Можна очікувати серйозних змін на ринку — багато хто піде, але прийдуть нові. Зараз усе йде до того, що навіть великі українські компанії будуть банкрутувати. Замість них прийдуть або великі іноземні компанії, або державна політика буде спрямована у бік дрібного і середнього фермера», — прогнозує Рафаель Гороян.

За його словами, щоб за два роки ми не побачили стагнації аграрного сектору, державі в найкоротший термін потрібно дотувати агровиробників під держгарантії.

Більше новин
Україна на третину може збільшити ВВП за допомогою АПК
24-жовт-2018

Великі аграрні підприємства мають значний потенціал для успішної конкуренції на зовнішніх ринках.

Стверджує аналітик аграрного ринку Олексій Кущ.

За його словами, зараз йдуть жваві суперечки про те, який формат аграрного бізнесу може принести максимальний результат. Інвестиції в малі та середні фермерські господарства — це розвиток мультикультурного аграрного виробництва.

«У той же час, інвестиції в великий аграрний бізнес — це нові технології, зростання валових показників експорту та динаміки ВВП. Крім того, це і локомотив для МСБ, адже у всьому світі існує конвергенція між інвестиційним потенціалом аграрних холдингів і операційними можливостями фермерських господарств, простими словами — інвестувати потрібно в тих, хто дає результат. У цьому контексті дуже небезпечно разом з водою виплеснути і дитину або в міркуваннях про майбутню структуру аграрного ринку — нівелювати вже сформовані ринкові переваги. Модельною економікою, в цьому сенсі, для нас могла б стати Аргентина: за даними українських аналітиків аграрного ринку, обробка 1 000 га площ в цій країні здійснюється 5 працівниками аграрних холдингів або одним фермером, в той час як у нас, даний показник становить 15 осіб для холдингів і до 10 осіб у фермерів. Розвиток конвергенції між великими аграрними холдингами і фермерськими господарствами може привести до системного розвитку аграрного аутсорсингу, наприклад, в сфері спільного використання сільськогосподарської техніки», — впевнений Олексій Кущ.

За його словами, деіндустріалізація нашої економіки — проблема, яка виникла як внаслідок неефективної промислової політики, так і в результаті війни на Донбасі.

«Протягом найближчих 10−15 років, розвиток сектора послуг може дозволити створити в Україні замкнуту модель економічного зростання, але на цей період нам потрібні компенсатори втрати валового продукту внаслідок виведення зі структури економіки частини промислових потужностей південного сходу. Розвиток високопродуктивного аграрного ринку може стати таким компенсатором. Подібний сценарій розвитку проходили практично всі європейські країни — мова не йде про створення в Європі нової аграрної наддержави. Основний посил тут — до тих пір, поки у нас не з'явився розвинений третинний сектор економіки і не завершиться модернізація виробничого потенціалу, країна потребує швидких рішень і результатів, які можна конвертувати в економічне зростання вже завтра. У найближчі кілька років таким джерелом швидких рішень може стати аграрний сектор, що і підтверджується динамікою розвитку галузі сільського господарства за останні роки: поки інші галузі стагнують, аграрний сектор продовжує свій поступальний розвиток. Завдяки продукції цієї галузі генерується більше третини зовнішньої торгівлі країни. У той час як сума дотацій в АПК в 2018 році склала 6,3 млрд грн, або 0,2% ВВП України. Зрозуміло, що для ефективної підтримки АПК цього катастрофічно мало. Крім того, необхідно вдосконалити і методику розподілу цих ресурсів за методом „відкритого вікна“», — зауважує Кущ.

Він нагадав, що сьогодні АПК — фактично донор бюджету України. Сектор дає набагато більше, ніж бере.

«Дотації аграріям необхідно збільшувати, в тому числі і за рахунок фінансування великих підприємств, здатних виконати інвестиційні зобов'язання у вигляді створення нових робочих місць і нарощування обсягу виробництва готової продукції, з постійним підвищенням рівня доданої вартості. Об'єктивно великі аграрні підприємства мають значний потенціал для успішної конкуренції на зовнішніх ринках і забезпечують зростання експортної виручки. Формат держдопомоги варто диверсифікувати: якщо великі підприємства потребують допомоги держави для розвитку нових технологій, то фермерські господарства — в компенсації відсоткової ставки і доступних кредитних ресурсах», — говорить Олексій Кущ.

Експерт стверджує, що на аграрному бізнесі лежить і рішення інших важливих завдань: забезпечення продовольчої безпеки і скорочення питомої ваги сировинного експорту за рахунок зростання рівня переробки сировини в готову продукцію.

«Простими словами — експортувати не зерно, а комбікорми та інші продукти з нього. І це лише один штрих майбутньої трансформації аграрної галузі та підвищення її продуктивності. На жаль, з перших днів незалежності Україна обрала найпростіший шлях отримання доходів — замість розвитку технологічного виробництва, ми експортували в основному сировину. Тому сьогодні, як і всі сировинні країни, ми знаходимося в зоні ризику — ми не впливаємо на власний розвиток, адже залежимо від коливання цін на основні види експортованої сировини. Додана вартість — це найкращий індикатор якісного стану національної економіки. Чим вища додана вартість готової продукції базових галузей економіки, тим вище темпи економічного росту», — стверджує Олексій Кущ.

За його словами, єдиний шлях для України позбутися ролі «сировинної країни» — це нарощувати додану вартість в аграрному комплексі шляхом розвитку виробничих потужностей переробки продукції національними виробниками.

«Високотехнологічне, безвідходне виробництво повинно стати метою розвитку українського АПК. Розрахунки втраченої доданої вартості вражають: українська земля щорічно дає урожай в межах 50−60 млн тонн зерна при внутрішніх потребах на рівні 20 млн. т. За цінами сировинних ринків — це всього лише $6 млрд, або 6% ВВП. Збільшивши рівень доданої вартості за рахунок більш глибокої переробки в 5 разів, ми можемо отримати вже $30 млрд або + 30% ВВП, тобто замість нинішніх 3 трлн грн валового продукту вийти на рівень 4 трлн грн в рік і створити при цьому кілька десятків тисяч додаткових робочих місць з високим рівнем заробітних плат і соціальних гарантій», — відмічає експерт.

Олексій Кущ стверджує, що цих показників можна досягти, як то кажуть, на відстані витягнутої руки. Досягти, в тому числі і за рахунок прозорого і ефективного механізму розподілу державних дотацій в АПК, адже цим шляхом йдуть практично всі європейські країни і не тільки.

«Умовно кажучи, ми повинні вирішити, де українці будуть збирати і переробляти урожай: в Польщі або у себе на батьківщині. В такому випадку, збереження робочих місць в десятки разів окупить всі державні витрати на розвиток сектора АПК. За різними оцінками, підвищення рівня доданої вартості в аграрному секторі в п'ять разів призведе до створення до 1 млн нових робочих місць. В цьому випадку ефект мультиплікації призведе до того, що на одну гривню коштів, вкладених в АПК, держава зможе отримати до 20 грн додаткового ВВП. Тобто, інвестиції в розмірі 1,5% ВВП можуть згенерувати до 30% додаткового валового продукту, але з однією базовою умовою: наявністю прозорого механізму розподілу виділених ресурсів і системи контролю за їх цільовим використанням», — додає а Олексій Кущ.

dsnews

Детальніше
Україна в ТОП-3 експортерів курятини до ЄС
15-груд-2021

Україна посідає третє місце в рейтингу експортерів курятини в ЄС, передає УНН з посиланням на крайню статистичну звітність ЄС.

Так, у січні-вересні 2021 року Україна експортувала 72,7 тис. тонн курятини до ЄС і зайняла в рейтингу найбільших постачальників м'яса птиці в Євросоюз 3 місце.

На першому і другому місці - Бразилія і Таїланд. Протягом звітного періоду країни експортували 174 тис. тонн і 106 тис. тонн м'яса птиці відповідно.

Варто зазначити, що на тлі пандемії поставки української курятини до ЄС просіли – на 11%.

Поряд з цим, незначно наростили поставки продукту Бразилія (+ 0,9%) і Таїланд (+2,8%)

Джерело: УНН

Детальніше
Єгипет готовий щомісяця купувати в України до 5 тис. тонн м’яса ВРХ
28-вер-2017

Щомісячно Єгипет готовий імпортувати 2−5 тис. тонн українського м’яса великої рогатої худоби, однак наразі Україна не може забезпечити такий обсяг.

До прикладу, позаторік Україна експортувала в Єгипет лише 1,3 тис. тонн замороженого м’яса ВРХ, тоді як він імпортував близько 220 тис. тонн цієї продукції.

Для того, щоб експортувати м'ясо на ринок Єгипту, українські виробники повинні дотримуватись стандартів Халяль і пройти відповідну сертифікацію.

Зазначається, що наявності одного лише сертифікату мало — потенційний партнер зі Сходу зазвичай хоче проінспектувати виробничі потужності продавця. Під час такого візиту ветлікарі або фахівці з норм Шаріату перевіряють відповідність усіх етапів виробництва продукції - від місця забою ВРХ до пакування.

Загалом потенціал світового ринку продукції Халяль становить до $500 млрд на рік.

АгроМаркет

Детальніше
Опитування АВМ: чи вигідний вітчизняний молочний бізнес
27-лист-2017

Асоціація виробників молока (АВМ) провела опитування серед 300 респондентів (ферми від 50 до понад 1500 корів) стосовно планів розвитку молочного скотарства до 2020 року.

Про це поінформувала віце-президент АВМ Ганна Лавренюк.

«За даними опитування, лише 6% господарств вирішили скоротити чи взагалі згорнути молочний напрямок. Як правило, це були малоефективні невеликі господарства, які не володіють потрібними коштами і кадровим потенціалом для розвитку», — повідомила вона.

За словами Ганни Лавренюк, понад 55% опитаних керівників зауважили, що не планують розширюватися — натомість інвестуватимуть у підвищення продуктивності тварин, навчання персоналу, роботу над якістю продукції. Тим часом 39% господарств поділилися планами збільшити стадо та розширювати виробничі потужності. Зокрема, 7% із цієї групи респондентів зазначили, що до 2020-го завершать розпочату модернізацію наявних та будівництво нових ферм.

«Отож, очікуємо подальшу впевнену еволюцію молочного скотарства в Україні. З року в рік в Україні дедалі більшає тих господарств, які за рівнем організації виробничих процесів та продуктивністю не поступаються визнаним світовим лідерам. Особливо приємно, що левова частка таких українських флагманів — господарства-члени АВМ», — зазначила віце-президент асоціації.

Прес-служба АВМ

Детальніше
Ми в соцмережах

Підписуйтеся на нас в Facebook та дізнавайтесь першими найсвіжіші новини агросектору. Анонси заходів, думки фахівців, іноземний досвід та інновації – вся актуальна інформація тепер ще ближче!

Контакти

Ми з задоволенням відповімо на всі Ваші запитання!

+38 (066) 947 73 83
+38 (050) 727 13 38
+38 (095) 322 62 62
Пр-т Степана Бандери, б. 6, м. Київ
Замовити зворотній дзвінок