У такому бізнесі, як виробництво молока, щоб залишатись конкурентоспроможним, потрібно бути трішки кращим, ніж твої колеги.
Стів Бодарт, провідний консультант з агробізнесу компанії Compeer Financial, називає шість критеріїв порівняльного аналізу (бенчмаркінгу), які забезпечують конкурентоспроможність. Ці критерії базуються на основі аналізу 90 змінних, проаналізованих з 425 кінцевих фінансових звітів молочних ферм у штатах Айова, Мічіган, Міннесота, Огайо, Південна Дакота та Вісконсін. Розмір стада коливався від 500 до 4700 корів, дійних корів було в середньому — 1071. Дослідження розпочалося у 2006 році.
Результати дослідження свідчили, що є ферми, які постійно мали кращий менеджмент та вищий чистий прибуток, ніж їхні колеги-молочарі. Статисти виявили шість основних факторів, які сприяли 85% змін прибутковості впродовж року.
Кількість соматичних клітин (КСК). Різниця в надоях між 25% найкращих стад і 25% найгірших становила 2,36 кг. В грошовому вираженні різниця між двома групами дорівнює 142 дол. США на корову. Сервіс-період та смертність у стадах з нижчим показником КСК також були меншими.
Молоко базової жирності. Якщо говорити про прибутковість, то в цьому випадку мається на увазі не валовий надій, а кількість молочного жиру та протеїну. Голштинські корови мають давати щоденно щонайменше 2,72 кг комбінованого жиру та протеїну, а джерсейські корови — 2,38 кг.
Чиста вартість ремонту стада (Net Herd Replacement Cost (NHRC)). Це складна формула, яка включає вартість кількості вибракуваного, мертвого чи проданого ремонтного молодняка мінус реалізаційна вартість вибракуваних корів та проданого молока, поділена на кількість молока базової жирності, отриманого за певний період. Якщо NHRC зростає, то прибутковість падає.
Різниця між найкращими стадами та найгіршими в плані чистої вартості ремонту стада становить 44 центи/100 кг молока. Головна умова зниження NHRC — доїти молодих тварин якнайдовше, щоб вони стали коровами другої, третьої та четвертої лактацій. Тому що тварини другої лактації виробляють на 15% більше молока, ніж корови першої, а корови третьої лактації — на 10% більше, ніж корови другої.
Падіж. Середній рівень падежу у досліджуваних стадах становив 6,2%. Найбільш прибуткова група мала рівень падежу 4%, а найменш прибуткова — 10%. У грошовому вираженні ця різниця становила 185 дол. США на дійну корову.
Рівень тільності. Найкращі стада мали середній показник рівня тільності 26%, а найгірші — менше 19%. Коли гормони росту були ще не заборонені, деякі господарства не турбувались за рівень тільності. У таких господарствах було 15−18% корів, які мали 300 днів лактації і більше.
Рівень виживання телиць. Різниця між найкращими та найгіршими стадами була незначна, лише 2% — 95% проти 93%, відповідно. Але, якщо є різниця у виживанні, то є і різниця у стані здоров’я телиць. Наприклад, у випадку респіраторних захворювань, телиці зі стад з меншим показником виживання матимуть нижчу продуктивність.
