Згідно оприлюднених попередніх даних ДССУ, загальна чисельність корів в Україні станом на 1 січня 2022 року зменшилася на 6,6% — до 1 млн 563,3 тис. голів.
Про це повідомляє аналітик Асоціації виробників молока Яна Лінецька.
В тому числі, в промислових господарствах утримували 422,1 тис. голів корів, що на 0,4%, або 1,8 тис. менше, ніж на відповідну дату минулого року.
Експертка зазначає, що суттєве падіння, яке вже на сьогодні нікого не дивує, відзначають у господарствах населення. Там утримують 1 млн 141,2 тис. голів корів, що на 8,6%, або 107,9 тис. менше, ніж торік. Загалом таких підсумків очікував весь ринок, і Асоціація виробників молока прогнозувала річне скорочення поголів'я корів в промисловому секторі в межах 1%, а в населення — в межах 9%.
Загалом сили розподілилися наступним чином: 27% всього поголів'я сконцентровано в промислових господарствах, а 73% — в домогосподарствах. П’ять років до того картина мала наступний вигляд — 22,8% до 77,2%. Як бачимо, галузь проходить еволюційну трансформацію на шляху переходу до більш якісного виробництва молока — чисельність корів в промисловому секторі росте, а в господарствах населення скорочується. В наступні декілька років така тенденція буде лише посилюватися.
Найбільше поголів'я корів, за підсумками року, утримували промислові господарства: Полтавської (54,2 тис.), Черкаської (42,6 тис.) та Чернігівської (39,6 тис.) областей. При цьому, спромоглися найбільше наростити поголів'я корів, порівняно із минулим роком, молочнотоварні ферми у Херсонській (6,6 тис.; +11,9%), Миколаївській (6,5 тис.; +6,6%) та Волинській (18,5 тис.; +5,7%) областях.
Разом із тим, лідерами утримання корів в присадибній ланці були такі області: Хмельницька (95,7 тис.), Одеська (77,5 тис.) та Закарпатська (77,1 тис.). Жодна з областей не наростила поголів'я за аналізований період.
«2022 рік має стати переломним у визначенні подальшого вектора руху розвитку молочної галузі. Чи зможе вона продовжити якісну трансформацію надалі чи зупиниться на півдороги — буде видно вже в першому півріччі цього року. Найбільшу роль тут покладають на основного рефері — державу. Чи буде достаньо підтримки з її боку (прямої та непрямої) для розвитку молочної галузі, чи будуть ефективними екстрені заходи на період світвої енергетичної кризи та інфляції, чи буде збалансованоо торгівельні практики в ланцюжку виробник-переробник-мережа збуту, чи буде політична воля для захисту внутрішнього ринку через контроль за неконкурентним молочним імпортом? — цілий комплекс заходів, їх оперативність і збалансованість будуть визначати подальшу долю молочного скотарства», — підсумовує Яна Лінецька.
