За рік прибутки у тваринництві зменшились на 2,9 млрд грн

Україна має великі можливості для розвитку галузі тваринництва, продукція може конкурувати на світовому ринку, але сектор в останні роки знаходиться у кризовому стані. На це вплинули І закриття російського ринку збуту і збільшення комунальних тарифів, витрат на виробництво і економічна криза.

З 2015 року поголів'я великої рогатої худоби скоротилось на 10,8% і склало 2 млн 17 тис. голів. Висока вартість утримання корів та скорочення споживання молока поставило тваринницькі господарства в умови, коли вигідніше забивати поголів'я і продавати м'ясо, ніж продовжувати розведення худоби. Також через високу вартість утримання за цей самий період скоротилася і кількість кролів в Україні на 8%, до 4 тисяч. І тільки вирощування кіз та овець, незважаючи на свою нішевість в останні роки, показували зростання (+1−2%). Спад у тваринництві відобразився і на ринку кормів. З 2015 по 2017 рр., їх виробництво впало до 29,74 млн. тонн.

Усі корми, які використовуються в сільському господарстві в Україні, можна розділити на такі види:

Соковиті корми — це корми рослинного походження, в складі яких повинно міститися значна кількість води (70−92%). Це пасовищна трава і посівні культур, кормові гарбузи і кавуни, кормові коренеплоди, бадилля.

Грубі корми — це сухі корми рослинного походження, які містять багато клітковини (25−45%). А саме: сіно, солома, полова, гілковий корм.

Концентровані корми — це корми з невеликим вмістом води (8−12%) і клітковини (3−10%) і високою поживністю (0,7−1,35 кормових одиниць на 1 кг корму). До них відносяться: зерно злакових, олійних і бобових культур, продукти їх переробки (дерть, висівки, макуха, комбікорми), а також відходи харчової промисловості.

Інші корми: замінники молока, сироватка, м'ясна і кісткове борошно, інші корми тваринного походження, кормові суміші, харчові та інші відходи.

Не дивлячись на скорочення поголів'я худоби, споживання грубих гранульованих кормів зростає. Це відбувається завдяки великому попиту з боку сільських господарств, які використовують його в якості замінника більш дорогих комбікормів. Для кожної виду тварин існують свої причини використання саме такого виду харчів. Наприклад, козам влітку можуть нашкодити певні рослини, які ростуть на пасовищах. Тож використовуючи гранули, господар впевнений в якості і користі корму. А у вівець грубі корма — взагалі основа раціону. Правильне харчування молочних корів має принципове значення і напряму впливає на їх продуктивність. Для виробництва молока необхідно багато мікро- і макро-елементів, і якщо корова не отримує їх з корму, то «віддає» з власного організму, що призводить до виснаження тварини.

Близько 3% виготовлених гранульованих кормів Україна відправляє на експорт. Одними з найбільших ринків споживання українських трав'яних гранул є Німеччина, Франція і Єгипет. Але ці ринки вже доволі насичені, тому експорту радять орієнтуватися на країни Близького Сходу. Наприклад, Саудівську Аравію, яка повністю стала залежна від імпорту необхідної продукції для сільського господарства, особливо після прийняття закону про заощадження водних ресурсів в країні.

agravery

В Україні зникають вітчизняні локальні породи корів. Останнім часом промислові іноземні породи витісняють місцеві породи, тим самим знищуючи цінний генетичний фонд українського поголів'я. Тому Міністерство аграрної політики та продовольства України разом із Академією Аграрних Наук розробляють план заходів підтримки відповідних господарств, щодо збереження локальних та зникаючих порід.

Директор Департаменту аграрного розвитку Ігор Віштак відвідав з робочим візитом підприємства різної форми власності в Полтавській та Сумській областях, з розведення локальної айширської породи великої рогатої худоби, української бурої, та локальної зникаючої лебединської.

«Ми вирішили спершу проїхатися і подивитися який стан справ, поспілкуватися, яка є проблематика. І в подальшому вже будемо розробляти заходи з державної підтримки. Наступного року у нас з’явиться програма підтримки органічного виробництва, на що виділяються кошти з державного бюджету. Ми хочемо популяризувати продукцію від цих порід тварин, оскільки їх молоко смачніше і поживніше, містить бета-козеин А2, який набагато корисніший для засвоєння організмом, не зважаючи на меншу продуктивність» — зазначив Ігор Віштак.

В приватному підприємстві «Павлівське» Охтирського району Сумської області утримується 524 голів великої рогатої худоби лебединської породи, з них 324 голів корів.

В державному підприємстві «Дослідне господарство Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» Сумського району Сумської області утримується 76 голів великої рогатої худоби української бурої молочної породи, з них 45 голів корів.

В державному підприємстві «Дослідне господарство імені Декабристів Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції ім. М. І. Вавілова Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України» Полтавської області утримується 985 голів великої рогатої худоби айрширської породи, з них 543 голів корів.

Місцеві локальні породи складають всього близько 10% від загальної кількості поголів'я великої рогатої худоби в Україні, для прикладу в Європі цей показник становить 60%.

Окрім розведення локальних вітчизняних порід, деякі підприємства виробляють крафтову продукцію з молока від цих корів, яка за поживними і смаковими якостями набагато цінніша. В Україні змінюється культура споживання, і крафтова продукція набуває попиту. Українці хочуть споживати якісну продукцію вітчизняного виробництва.

Збереження локальних та зникаючих порід за останні роки стрімко зростає у світі та в Україні. Це пов’язано зі збільшенням питомої ваги промислових порід, які першочергово задіяні у виробництві тваринницької продукції та «витісняють» місцеві породи.

Господарства, що розводять тварин вітчизняних порід, не можуть конкурувати із високопродуктивними зарубіжними генотипами за основними параметрами продуктивності. Але зважаючи на їх унікальні біологічні особливості, ці породи потребують збереження свого унікального генофонду. Тому залишається один важель — це запровадження державної підтримки на їх утримання та збереження.

Наразі подано до Міністерства фінансів України бюджетний запит на 2022 рік, де передбачена дотація за утримання тварин зникаючих та локальних порід.

minagro.gov.ua

За 2 місяці 2018 року українськими господарствами вироблено 388 тис. тонн м’яса всіх видів, що на 0,2% вище показника відповідного періоду 2017 року.

Про це повідомляє прес-служба Економічного дискусійного клубу.

Незначний приріст, як і попереднього місяця, забезпечено за рахунок галузі птахівництва, де виробництво зросло на 4,8%. Натомість у виробництві свинини та яловичини відбулося падіння на 5,0% та 3,2% відповідно.

Експорт м’яса та м’ясопродуктів у січні–лютому ц. р. склав 54 тис. тонн (+30% до аналогічного періоду 2017 року), імпорт – 41 тис. тонн (+41%).

Першість у вітчизняному м’ясному експорті традиційно залишається за  м’ясом птиці, частка якого у загальних обсягах вивезення перевищує 80%. У натуральному вимірі за 2 місяці цього року імпортовано 44 тис. тонн м’яса птиці, що на 40% більше, ніж роком раніше. Найбільші обсяги поставок вітчизняної птиці у січні–лютому поточного року здійснені на ринки Нідерландів, Іраку, Словаччини.

У м’ясному імпорті провідні позиції посідають: м’ясо птиці (50% від загального обсягу), сало (31%) та свинина (14%). Імпортна продукція надходить на внутрішній ринок, в основному, із країн ЄС (Польщі, Німеччини та Угорщини). Частка імпорту у внутрішньому продовольчому споживанні м’яса склала 11%.

За балансовими розрахунками, у січні–лютому поточного року наповнюваність внутрішнього ринку м’ясом та м’ясопродуктами знаходилася практично на минулорічному рівні.

Розрахункове середньодушове споживання населенням м’яса і м’ясопродуктів за  2 місяці цього року склало 8,8 кілограмів на особу.

Нагадаємо, Україна в січні-лютому 2018 року експортувала 44,45 тис. тонн м'яса птиці і субпродуктів, що на 40,1% більше, ніж за аналогічний період 2017 року.

agravery

Днями у Мінагрополітики відбулося екстрене засідання з приводу ситуації з АЧС. Окрім фахівців профільного відомства до обговорення долучилися представники Держпродспоживслужби та Асоціації «Свинарі України». 

У ході зустрічі обговорювали поточну ситуацію щодо поширення АЧС, її вірогідні наслідки, а також шляхи протидії. Зокрема, експерти Асоціації озвучили свої оцінки втрат галузі свинарства через поширення хвороби.

«Враховуючи сільськогосподарські підприємства, які ставши «жертвою» АЧС цьогоріч припинили чи призупинили свою діяльність, орієнтовні втрати пропозиції живця цьогоріч складуть близько  9 тис. т свинини живою масою чи 1,8% від минулорічних обсягів. Вірогідність того, що ці оператори повернуться у галузь вже наступного року невисока, тож досить вірогідно, що обсяги промислового виробництва у 2020-му втратять майже 35 тис. т чи близько 7% від минулорічного показника,» — так окреслила наслідки АЧС для промислового свинарства Президент Асоціації «Свинарі України» Оксана Юрченко.

Представники держорганів та бізнесу зійшлися в думці, що до призначення нового уряду реалізувати нову програму підтримки галузі свинарства буде неможливо. Проте було прийняте рішення продовжити спільну роботу над стратегією протидії поширенню вірусу та над розробкою дієвого механізму компенсацій для представників промислових свиногосподарств в умовах такої складної епізоотичної ситуації.

pigua.info