Україна можеекспортувати 26 млн т пшениці в 2021/2022 МР – УЗА

Сьогодні у першому читанні прийнято законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ідентифікації та реєстрації тварин».

«Прийняття проєкту Закону дозволить реалізувати основні стратегічні завдання у сфері охорони здоров’я населення, що ставить перед собою Україна на шляху до Європейського Союзу, контролю епізоотичної ситуації в державі, забезпечення населення країни безпечними для здоров’я продуктами харчування тваринного походження, а також забезпечення конкурентоспроможності тваринницької продукції на європейських та світових ринках,» — зазначив на своїй сторінці у Facebook заступник Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Тарас Висоцький.

Для тваринників Проект закону містить корисну норму — передбачає відшкодування ідентифікації тварин (бирок) за рахунок державних коштів.

Нагадаємо, що Асоціація «Свинарі України» з 2020-го року відстоює відшкодування ідентифікації тварин (бирок) з коштів державної підтримки тваринництва.

pigua.info

Всесвітня організація охорони здоров'я тварин (МЕБ) повідомила, що в період з 25 грудня по 7 січня в усьому світі було зареєстровано 114 нових спалахів африканської чуми свиней порівняно з 218 випадками, підтвердженими в ході попереднього обстеження.

Загальна кількість спалахів зросла з 7 865 до 7 927, причому тільки в Румунії було зареєстровано 4 228 спалахів, а у В'єтнамі — 1336. З нових спалахів 74 були зареєстровані в Європі і 40 в Азії. За даними організації, нові або триваючі спалахи були зафіксовані в 23 країнах Європи, Азії та Африки.

Європа: у Німеччині, Латвії, Молдові, Польщі, Румунії, Росії, Сербії та Україні як і раніше поширюється це захворювання. В Азії зареєстровані спалахи в Китаї, Індії, Індонезії, Північній Кореї, Південній Кореї, Папуа-Новій Гвінеї, Лаосі, М'янмі, Філіппінах, Росії, Східному Тиморі і В'єтнамі. В Африці про наявність вірусу повідомляють Намібія, Нігерія, Південна Африка і Замбія. За період охоплення дослідження були зареєстровані втрати у 328 тварин в Румунії, 90 в Росії і 39 на Україні.

Нагадаємо, що відразу після збору даних на промисловій фермі в Румунії довелося забити 30 тис. свиней під час великого спалаху захворювання, про який повідомлялося в східній частині країни. Тим часом кількість випадків АЧС в Німеччині досягла 480, причому всі у дикій фауні.

PigUA.info за матеріалами euromeatnews.com

 За даними дослідження, проведеного банком Rabobank, один з найбільших світових ринків кормів - європейський - в сезоні-2017 почав стагнувати.

Європа є другим за величиною ринком комбікормів в світі. Загальний обсяг виробництва комбікормів в Європі в 2016 році, згідно з даними глобального опитування Alletch, склав 249,4 млн т, а в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні - 367,6 млн т. Всього країнами ЄС-28 було вироблено 153,4 млн т кормів, а решта (96 млн) - країнами, що не входять в ЄС-28, включаючи Росію (29 млн т) і Туреччину (19 млн т). При цьому у вартісному вираженні обсяг ринку комбікормів Росії і Туреччини в сумі був вище, ніж у двох найбільших виробників в ЄС - Франції та Німеччини.

Rabobank розцінює це як сигнал про стагнацію виробництва комбікормів в ЄС, де за останні 10 років виробництво зросло всього на 4%. Тим часом, глобальний ринок комбікормів за цей період практично подвоївся.

Птахівництво

Найбільший ринок комбікормів в Європі - для птиці, на частку якої припадає третина ринку. У 2016 році виробництво кормів для птиці в ЄС склало 53,6 млн т, що на 0,2% нижче рівня 2015 року.

Обсяги виробництва кормів виросли з річним темпом в 1,4% (CAGR) з 2007 по 2015 рік. У той же період виробництво м'яса птиці продовжувала зростати на 3,3% CAGR, до 11 млн т м'яса в 2016 році.

Основними виробниками кормів для птиці є Польща, Франція, Великобританія, Німеччина і Італія, які в сукупності виробляють 63% від загальної кількості кормів для європейської птиці.

Свинарство

Корм для свиней є другим за величиною ринком комбікормів в Європі. Rabobank зазначив, що історично це був найбільший в Європі ринок комбікормів, але в 2010 році його перевершила птиця. Виробництво кормів для свиней в 2016 році склало 49,4 млн т, що на 1,6% менше, ніж в 2015 році, незважаючи на зростання цін на свинину і оптимізм на ринку в минулому році.

Найбільшими країнами-постачальниками кормів для європейського свинарства є Іспанія (9,9 млн т), Німеччина (9,6 млн т), Нідерланди (5,3 млн т) і Франція (5 млн т).

ВРХ

Велика рогата худоба, третій за величиною ринок комбікормів в ЄС, склав 27% від обсягу виробництва кормів в 2016 році і зафіксувався на рівні 41,4 млн т, що на 1,5% менше, ніж у 2015 році.

Іспанія (7,4 млн т), Німеччина (6,5 млн т), Франція (5,4 млн т) і Великобританія (5,2 млн т) були основними виробниками кормів для великої рогатої худоби в ЄС в 2016 році. Велика частина корму призначається для молочної худоби.

Наслідки для кормовиробничих компаній

Зростання обсягу на європейському ринку комбікормів застопорилося, констатують в Rabobank.

Розвиток ринку всередині і поза ЄС-28, зміна потреб в продуктах і консолідуюча фермерська база будуть кидати виклик прямому потенціалу зростання на європейські ринки комбікормів, що вже стабілізувалися.

Використання сировини в кормах

З огляду на розмір сектору тваринництва і комбікормів, ЄС є другим за величиною споживачем сировини для корму після Китаю і набагато випереджає США і Бразилію. Зерно становить більшу частину корму в ЄС, на частку якого припадає близько 70%, а потім близько 25% олійних. На частку ЄС припадає 18% всього використовуваного в усьому світі зерна на корм, і хоча обсяг кормового зерна в ЄС за останні 10 років трохи підріс, інші регіони показали більш високі темпи зростання.

За оцінками Strategyie Grains, на комбікорми в ЄС в 2016/17 рр використовувалося близько 60% (166 млн т) зерна. Інша частина згодовувалася безпосередньо на фермах.

За останні чотири роки кількість пшениці, використовуваної в годівлі, зросла з 45 млн т в 2013/14 рр до 54 млн т в 2016/17 рр, причому більша частина пшениці вирощується в ЄС.

Крім зернових, 56 млн т олійних використовуються на корм в ЄС, що робить ЄС другим за величиною споживачем олійних культур в світі після Китаю.

Кількість споживаного в ЄС борошна олійних культур за останні п'ять років росло на 1% в рік. Проте, інші країни, такі як Китай (+ 3%) і США (+ 2%), показали більш сильне зростання.

Соєве борошно складає 58% всіх олійних продуктів, використовуваних в ЄС. Виробництво сої в ЄС за останні чотири роки подвоїлася до 2,4 млн т, але цього достатньо, щоб забезпечити тільки 5% потреби в соєвому борошні. У 2016/17 ЄС імпортував 21 млн т соєвого борошна, з яких 60% поставила Аргентина, 33% Бразилія, 5% Парагвай, а інший обсяг - США, Індія і Китай.

Крім того, в ЄС імпортується і переробляється майже 13,5 млн т сої, причому близько 50% надходить з Бразилії і майже 30% з США.

Виробництво ріпаку в ЄС скоротилося, тому імпорт сільгосппродукції збільшився, перевищивши 4 млн т в 2016/17 рр (+ 20%). Разом з тим, в 2016/17 рр загальне споживання ріпаку скоротилося на користь ріпакового борошна, якого було витрачено 13 млн т.

Європейська комбікормова промисловість також закуповує 2,5 млн т пальмового масла з Малайзііа, менше 500 тис. т рибного, лляного і бавовняного борошна, а також 3 млн т клейковини - побічного продукту від мокрого подрібнення кукурудзи для крохмальної промисловості, а також ще 3,5 млн т сухих зерен дистилятора з етанольної промисловості.

В останні роки обсяг закупівель білкових сумішей ЄС збільшився і збільшує свою частку. У 2016/17 рр було використано її близько 2,2 млн т, що на 1,8 млн т більше, ніж роком раніше.

Джерело: world-grain.com

Війна означає, що «світова житниця» зіткнеться з безпрецедентними труднощами під час проведення посівної, збирання врожаю та експорту пшениці та іншої сільгосппродукції.

Російське вторгнення в Україну змушує фермерів цієї весни різко скорочувати посівні площі, що, в свою чергу, несе чисельні загрози як для внутрішньої, так і світової продовольчої безпеки.

Відома своїми родючими ґрунтами, Україна є одним із найбільших експортерів пшениці, ячменю, соняшнику та кукурудзи, зокрема, до Північної Африки.

Втім, фермери та аналітики розповіли The Guardian, що посівна, збір врожаю та експорт майже зірвані через брак добрив, недостатні, а подекуди — повністю відсутні поставки палива для тракторів, закриття портів та воєнні дії.

Принаймні одна третина земель, що зазвичай засіваються ярими культурами, як то кукурудза та соняшник, ймовірно, залишаться незадіяними. Крім того, може бути втрачено третину звичайного врожаю пшениці, посіяної восени минулого року.

За інформацією сільгоспвиробників, незначні обсяги пшениці із наявних на складах запасів транспортуються залізницею та автомобільними шляхами через Польщу та Румунію, але це «невелика частка» того, що до вторгнення поставлялось на експорт через чорноморські порти в Одесі та Миколаєві, — зазначають аналітики.

Українські чиновники заявляють, що альтернативні експортні маршрути через річку Дунай, залізницю та автомобільні шляхи обмежені через їхні недостатні пропускні спроможності, а у випадку залізниці - через різну ширину колії в Україні та країнах Європи.

«Я думаю, експорт зможе відновитись до звичних обсягів протягом щонайменше кількох місяців [після припинення війни],», — сказав Майк Лі, керівник служби Прогнозування врожайності сільгоспкультур у країнах Причорномор’я. За його словами, суднам може бути складно отримати страхове покриття та дозволи на повторне входження в чорноморські порти, які, до того ж, спершу потрібно буде розмінувати.

Через перебої в експорті світові ціни на зернові піднялися в лютому до нового рекордного максимуму. Всесвітня продовольча програма, організація під патронатом ООН, що забезпечує екстрені постачання країнам, які перебувають у конфлікті або постраждали від стихійних лих, таких як голод, заявила цього тижня, що здорожчання продуктів харчування вже змушує їх скорочувати продовольчі пайки.

У той час як сівба пшениці в Україні здійснюється переважно восени, інші культури, зокрема кукурудза та соняшник, сіються навесні, тобто вже протягом найближчих тижнів.

Учасник ВАР Сергій Іващук керує змішаним господарством, до якого входить молочна ферма та рослинницьке господарство, загальною площею майже 7000 га на заході України в Хмельницькій області, у 350 км південно-західніше від Києва. Він каже, що в його районі не було бойових дій, але цього року посівна проводитиметься з запізненням, оскільки його робітники та сільгосптехніка задіяні у ЗСУ.

«Власних сільськогосподарських ресурсів поки що більш-менш достатньо, запасів дизельного палива теж має вистачити на посівну. Проте нам може забракнути насіння, добрив і ЗЗР», — каже фермер.

«Перед початком війни ми зробили кілька передоплат за рахунок наших кредитних ліній. Проте наразі логістика та ланцюги постачання порушені, тому постачальники не можуть поставити нам витратні матеріали», — сказав він.

Іващук каже, що має на складах запаси кукурудзи та пшениці, готові до продажу, але нині він не може відправити їх закордон через логістичні обмеження залізничного транспорту, тоді як зазвичай його врожай поставлявся на експорт через польський кордон саме залізницею.

Обмеження на продаж пшениці є загрозою не лише глобальній продовольчій безпеці, — каже Андрій Дикун, голова Всеукраїнської Аграрної Ради, що об'єднує понад 1000 фермерських господарств по всій країні.

«Через кілька місяців зберемо новий урожай, то де ми його будемо зберігати? Крім того, фермерам потрібні гроші на паливо та добрива», — розповідає Дикун, додаючи, що від початку війни ціна на дизельне паливо зросла вдвічі.

Україна отримувала більшість обсягів дизпалива з Білорусі та Росії, — каже він, — але наразі намагається знайти інші джерела постачань з Європи.

На Західній Україні інший фермер, співвласник господарства площею 2000 га, розташованого поблизу міста Львова, розповідає, що вже почав садити горох і невеликий обсяг пшениці, і наразі вони мають намір засіяти «близько двох третин від запланованих місяць тому площ».

«Нині надходження грошових коштів та витратних матеріалів дуже ускладнені, оскільки постачальники вимагають передоплати на відміну від товарних кредитів минулого сезону», — каже він, додаючи, що на сході країни сільгоспвиробники, швидше за все, сіятимуть навіть менше через ще більші труднощі з матеріально-технічним забезпеченням, військову окупацію та заміновані поля.

На півночі та сході України багато фермерів мали на своїй землі танки, військову техніку та навіть ракети. Деякі розповідають про російських солдатів, які займали їхні ферми, викрадали їжу та обладнання.

«Селяни побоюються виходити в поле», — наголошує Дикун, додаючи, що «схоже, вони [російські військові] хочуть знищити наше сільське господарство».

uacouncil.org