Жорстка безпека кормовиробництва ЄС, або Коротко про GMP+

14-черв-2018

Для виходу на іноземні ринки виробникам кормів, кормових добавок, інгредієнтів і преміксів потрібно дуже відповідально поставитися до сертифікації. Одним із ключових питань для повноцінної торгівлі з ЄС є отримання сертифікату за стандартом GMP+ (вимоги до системи менеджменту безпеки кормів).

Що таке стандарт GMP+?

Схема сертифікації кормів GMP+ була ініційована та розроблена в 1992 році учасниками комбікормової промисловості Нідерландів. Спочатку схема впроваджувалась у національному масштабі країни, згодом виросла до рівня міжнародної системи. У 2013 р. був опублікований перший стандарт по забезпеченню відповідальності за виробництво кормів. Для цих цілей були створені два модулі: забезпечення безпеки кормів GMP+ і забезпечення відповідального кормовиробництва GMP+.

Якщо підприємство планує продавати у Європу вирощене зерно для переробки, а саме для виробництва жирних кислот, олії, комбікорму чи преміксів, то сертифікат GMP+ є обов’язковим. Зараз в Україні майже 100 підприємств сертифіковані за цим стандартом, у Росії — 20, у Білорусії — 7.

Система безпеки кормових продуктів у ЄС більш жорстка, ніж харчових. Це пов’язано з тим, що досить важко виявити, чим насправді хвора тварина, і часто зоотехнік приймає рішення, що тварину легше зарізати, ніж лікувати. Тому для зменшення вірогідних захворювань продукцію перевіряють на всіх етапах.

За словами генерального директора компанії MNC Group Григорія Мазура, отримання сертифіката має важливе значення, бо за його відсутності постачальник продукції просто «вилітає» з ринку.

«GMP+ — це передусім питання безпечності продукції. Крізь правила сертифікації червоною ниткою проходять питання запобігання забрудненню, дотримання зобов'язань (складу, технології, стратегії контролю, управління змінами і т.п.). Дуже важливо, щоб власники і топ-менеджери були готові до сертифікації GMP+ і розуміли її необхідність. Ті, хто цього не зрозуміють, будуть втрачати контракти, тому що не зможуть забезпечити навіть мінімально необхідний рівень якості продукції», — вважає експерт.

Для чого потрібна система безпеки кормового виробництва?

Система виробництва по стандарту GMP+ описує порядок дій на виробництві, починаючи від вхідної сировини, повністю всі технологічні процеси, як із ними працювати і т. д., до продажу.

«Сертифікація потрібна для того, щоб коза, курка, свиня чи корова добре розвивалася, швидко росла, доїлась гарно і т. д. Якщо корм якісний і безпечний, то проблем із вирощуванням худоби не буде. Тобто ті норми, на які розраховує виробник, будуть виконані. Якщо у кормовому виробництві відбувся збій, чогось не доклали, наприклад, то що виходить: виробник купив корм, дав своїй козі, а вона не доїться. Тобто одразу йде недовиробництво», — розповідає Григорій Мазур.

Законодавство, що регулює систему кормовиробництва

У вітчизняній законодавчій базі немає вимог сертифікації по GMP+. Однак нещодавно був прийнятий закон «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження». Він був повністю списаний із стандарту ІSO22000, який в GMP+ складає десь, напевно, 60%. Тобто все, що є в законі, те і є в стандарті, та стандарт значно більше. Загалом вимог до системи кормового виробництва більше, ніж, наприклад, до системи сироваріння.

«Дотримання законодавства з виробництва продукції — це одна сторона. Інша частина питання — репутація і маркетинг, тобто, якщо підприємство думає про вихід на ринок супермаркетів чи експорт за кордон, то вже зараз потрібно впроваджувати систему безпеки харчових продуктів. Мінус нашого менталітету — багато хто з виробників вважає, що сертифікат можна просто купити. З іншого боку виробники, що цінують свою репутацію, мають досконалі системи менеджменту з високим рівнем безпеки харчових продуктів», — зазначає генеральний директор MNC Group.

Основні стандарти GMP+

Існують 4 основні стандарти GMP+, кожен з яких стосується конкретної сфери діяльності. Один — загальний, з широкою областю сфер дії, та три специфічні для більш вузьких сфер.

GMP+ В1 — це найширший стандарт, який поширюється на всі види діяльності від виробництва комбікормів, преміксів, кормових добавок та інгредієнтів до їх зберігання і відвантаження, крім послуг перевезення. Структура стандарту аналогічна ISO, що дозволяє легко його комбінувати з різними іншими стандартами, а також він посилений вимогами GMP+ та HACCP.

GMP+ В2 стосується лише виробництва добавок та кормових інгредієнтів.

GMP+ В3 поширюється на компанії, сфера діяльності яких включає продаж кормів та інгредієнтів, послуги зберігання і відвантаження, а також збір зернових, олійних і бобових культур.

GMP+ В4 призначений для компаній, що займаються фрахтуванням, надають послуги з перевезення.

Що потрібно для отримання сертифікату?

Для виробників, які хочуть виготовляти продукцію на основі сертифікації GMP+, найпростішим варіантом буде викликати спеціаліста, який проаналізує виробництво і розповість, що треба міняти. Що стосується виробництва, то основні моменти, які потрібно міняти, це: санітарно-пропускні пункти, місця розміщення зон для зберігання сировини. Впроваджується чіткий контроль системи гігієни співробітників: у зонах виробництва робітники ходять в халатах, шапочках і бахілах. Відповідно повинен бути дотриманий процес зберігання готових матеріалів, виробництва кормів, без відхилень.

Список акредитованих в Україні спеціалістів можна знайти на офіційному сайті GMP+ International

Де можна навчитися стандартам GMP+?

В Україні працює єдина в світі російськомовна академія GMP+ Academy при Одеській національній академії харчових технологій. Навчальний курс направлений на передачу знань про менеджмент безпеки кормів на всіх рівнях для досягнення максимальної безпеки в галузі виробництва і збуту кормової продукції.

kurkul

Більше новин
Конкуренція на світовому ринку кормових культур загострюється
18-квіт-2017

В цьому році сприятливі врожаї в Південній і Північній Америці серйозно загострять конкуренцію на ринку кормових культур в регіоні, наголошується в звіті Департаменту сільського господарства США (USDA). Згідно представленої інформації в минулому році зернова індустрія США відчувала себе непогано завдяки експортним поставкам. Ціни перебували на комфортному рівні і мотивували виробників розширювати посівні площі. Багато в чому ця ситуація була зумовлена ​​спадом врожайності в Південній Америці, в першу чергу в Бразилії і Аргентині.
Однак цього року ситуація кардинально змінилася, оскільки прогнози щодо врожаю знаходяться на високому рівні як в Північній, так і в Південній Америці. У той же час значні перехідні запаси і відсутність серйозного зростання попиту чинять тиск на ціни. Таким чином, для зернової галузі континенту цей рік буде не таким благополучним, оскільки ціни на ринку в кращому випадку залишаться на нинішньому рівні, а в базовому прогнозі - серйозно знизяться. Деякий оптимізм в цьому році пов'язаний з ростом попиту на кормові культури з боку Китаю і ЄС, сукупно на 0,3 млн тонн у порівнянні з минулим роком.

Feed Navigator

Детальніше
Кооперація та мотивація. Чи буде перемога?
04-лип-2018

Перехід від незграбного законодавства до справжнього буму кооперації в Україні навряд чи буде миттєвим, особливо в умовах України. Адже законодавство — це лише одна з проблем. Не змінивши його, ми не зможемо перейти до наступних кроків.

5 липня 2018 року ВР України буде голосувати за Проекту Закону «про сільськогосподарську кооперацію» (6527-д), прийняття якого може призвести до наступних наслідків:

Дати шанс малим та середнім виробникам сільськогосподарської продукції Україні конкурувати на рівних з агрохолдингами (і це зовсім не перебільшення);

Знизити ціни на продукти, прибравши одного або кількох посередників між споживачем та виробником продуктів харчування;

Зруйнувати локальні монополії переробних підприємств в галузях переробки молока, м’яса та інших видів продукції;

Поліпшити якість продуктів харчування на ринку України внаслідок повного контролю (відслідковуваності) за сировиною, та збільшити асортимент, давши споживачу вибір за рахунок залучення більшої кількості учасників до переробки;

Поліпшити ефективність виробництва та переробки продуктів харчування підвищивши рівень конкуренції в галузі;

Збільшити експорт продуктів харчування за рахунок вищого рівня конкурентоздатності українських продуктів внаслідок створення експортних кооперативів та об'єднання партій товару від виробників;

Сприяти збільшенню доданої вартості експортованої українськими виробниками агропродукції завдяки залученню нових гравців, що мають кращий доступ до якісної сировини та які будуть активніше знаходити нові ніші;

Значно поліпшити доступ до фінансування малим та середнім фермерам України, що об'єдналися в кооперативи, оскільки кооперативи стануть привабливим клієнтом банківської системи. Адже, наприклад, кооператив виробників молока, буде мати значну ринкову перевагу перед приватним переробником, бо у нього буде повна гарантія наявності сировини, а приватному переробнику потрібно буде постійно цю сировину шукати. Кооператив фермерів-молочників також буде мати гарантовану якість сировини, на відміну від приватного переробника, а це буде сприяти підвищенню цінності та ціни продукту.

Насправді можливостей значно більше — я привів лише де-які з них. І мені дуже приємно, що більше чотирьох років важкої роботи команди ФАО та ЄБРР над новим кооперативним законодавством України за підтримки Всеукраїнської Аграрної Ради та багатьох інших асоціацій та донорських організацій, можуть врешті дати результат.

В чому ключова відмінність нового кооперативного законодавства від існуючого?

Я можу розписати все детально, але, я думаю, за мене це зроблять юристи. Я скажу лише ключову річ: в радянській ментальності законотворчості в Законі старалися прописати що саме підприємство повинно робити, з ким і як. Саме так збудовано наше існуюче кооперативне законодавство — там дуже детально написано, що і який вид кооперативу може робити. Крім того, кооперативи сільгоспвиробників, чомусь, у нас мали бути неприбутковими, що є нонсенсом, адже ціллю сільгоспвиробництва, як і будь-якого іншого бізнесу, є отримання прибутку. Якщо кооператив не може заробити гроші, щоб розподілити їх між засновниками, навіщо тоді кому такий кооператив?!

Саме тому у нас кооперативи не працюють. Частка кооперативів в ВВП Україні менше 1%, в той час як в розвинених країнах ЄС та США — ця частка коливається від 40 до 70%.

В західній системі законотворчості навпаки — рішення щодо того, кого буде об'єднувати кооператив, чим займатися і з якою метою залишають на виробників-засновників кооперативу, прописуючи лише ті рамки, за які не повинен виходити кооператив і чим він не може займатися. До речі, якщо хочете утворити неприбутковий кооператив — це також можливо, якщо це дійсно якийсь важливий соціальний проект.

Прибутки — ключова проблема

В існуючих реаліях кооперативного законодавства України прибутки — це взагалі заборонена річ, і це, на мій погляд, є однією з найменш логічних і незрозумілих речей. Адже ми говоримо про агробізнес, а який може бути бізнес без прибутків? Крім того, в країнах, де кооперативи є найбільш розвиненими, вони всі мають на меті створення додаткової вартості і прибутку, який розподіляється між членами кооперативу.

Я особисто стикався з проектами будівництва сільгоспкооперативів в Україні різними донорами з середини 90х років, і просто не міг зрозуміти, навколо чого вони планують об'єднати людей? Щоб люди згуртувалися, потрібна якась велика ідея та мотивація. Якщо взяти сотню дідусів та бабусь, тобто фізичних осіб, жоден з яких не має на меті отримання прибутку, і об'єднати їх в знову ж таки неприбутковий кооператив, то в такій організації мотивація буде настільки низькою, що у неї не буду особливого майбутнього.

Як показує практика, кооперативи, що створювалися донорами в Україні, існували тільки поки було фінансування від донорів. Після цього вони або взагалі закривалися, або продовжували існувати лише на папері.

Саме тому в наших проектах (ФАО та ЄБРР) ми зосередилися на кооперативах професійних фермерів. Ми прийняли ключове рішення — ці кооперативи не будуть отримувати від нас коштів, але ми будемо надавати технічну допомогу, пояснюючи всі нюанси роботи в кооперативі та допомагаючи їм з кристалізацією бізнес-ідей. І це зовсім інша справа, коли ти збираєш в одному приміщенні 20 фермерів молочників, які виробляють тільки молоко гатунку екстра і доять по 8−10 тис. кг молока на корову за рік. Коли ти їм показуєш економіку бізнесу з переробки і т.п. У кожного з цих людей є бізнес-мотивація, адже вони зараз боряться за кожну копійку, щоб вижити, але вони є останніми в ланцюжку розподілу доданої вартості, і їм, переважно, платять менше за дуже якісне молоко, ніж агрохолдингу за дуже неякісне молоко, бо у цих фермерів немає таких обсягів.

Кожен з них не «потягне» власний сучасний великий завод з переробки, бо для заводу потрібно мати більші обсяги сировини, і це зовсім інший бізнес. Але навіть просте об'єднання обсягів молока дає їм більше коштів, ніж те, що вони можуть заробити на підвищенні продуктивності. А коли йдеться про переробку, то там можливості ще привабливіші. Наприклад, в Україні зараз майже немає експортно орієнтованих виробників молочних продуктів високої якості - це абсолютно вільна ніша. А у наших професійних виробників молока є якісна сировина і бажання заробити більше.

Звичайно, якщо хтось хоче створити неприбутковий кооператив, як певний соціальний проект, нове законодавство це також дозволяє, бо все визначається статутом. Але, на відміну від існуючого кооперативного законодавства, сільськогосподарські кооперативи не будуть змушені всі бути соціальними проектами.

Приклади з інших країн та інших галузей

Італійський фермер, що вирощує яблуко на 5 гектарах, ніколи не буде мати власного сховища, сортування, упаковки та доробки. Це просто не вигідно. Але він може вступити до кооперативу, де 100 таких фермерів збудують сховище спільно, або де вже є сховище, або може не вступати. Якщо він не вступить, він зможе продати своє яблуко, скажімо, по 30 центів за кг і забути про нього. Бо це яблуко ще не є продуктом — це сировина, яку потрібно відсортувати, упаковувати та продати, зробивши його продуктом.

Якщо ж він вступить до кооперативу, то теж отримає ті самі 30 центів відразу, але за підсумками сезону може отримати додатково ще 10−15 центів за кг яблука, в залежності від того, як успішно воно продалося, бо кооператив має контракти на експорт та реалізацію на внутрішньому ринку, упаковує та доробляє яблуко і вміло його продає, значно дорожче, ніж фермер. Так, кооператив може зазнати збитків, але, в більшості випадків, кооперативи дозволяють фермеру заробити додаткові кошти.

В Україні ж створено дійсно унікальну систему кооперації, що не дозволяє кооперативу фермерів найпростіших речей, таких, наприклад, як придбання продукції у свої членів задля об'єднання партій продукції або її переробки. Як ми зможемо конкурувати з холдингами на ринку зерна, якщо кожен фермер може продати лише невеличкий обсяг свого зерна? Як нам переробляти молоко, якщо кооперативне законодавство, що існує зараз, фактично робить це неможливим і недоцільним?

Інший приклад з України — є 20 фермерів, що виробляють 40 тис. тон якісного яблука, і кожен рік збирають на 10−20 тис. тон більше. Внутрішній ринок насичений повністю. Ціна на яблуко в поточному сезоні може впасти нижче рівня собівартості. Вихід один — експорт. Але щоб успішно і системно експортувати, продаючи не по 20 центів на внутрішньому ринку, а по 50−70 центів за кг, потрібно системно займатися просуванням експорту, мати професійну команду, брати участь в торгових місіях та виставках. Це коштує приблизно 3,5 млн. грн на рік. В перерахунок на 1 кг яблука для середнього виробника, який цим займається самостійно, це буде коштувати 1,75 грн, а для групи фермерів, або кооперативу — лише 9 коп. на кг. Різниця дуже відчутна, звичайно.

До цього часу фермери не хотіли об'єднуватися в кооператив, хоч у них і була мотивація це зробити, бо потрібно було шукати схему, як обійти кооперативне законодавство, щоб зберегти кооперативні принципи. І кожна з запропонованих схем мала певні вади та ризики.

Відмінності між ТоВ, ЗАТ, ВАТ і т.п. та кооперативом фермерів

Багато хто скаже, а чому б не створити ТОВ або іншу форму господарювання, та спокійно переробляти продукцію. І ось тут є одна принципова відмінність між кооперативом та ТоВ, ВАТ, ЗАТ та іншими формами — в кооперативі прибуток розподіляється між засновниками пропорційно обсягу бізнесу, який принесла їхня продукція кооперативу, а в інших формах господарювання — пропорційно частці в статутному капіталі.

Тобто, фактично, якщо 10 фермерів заснували ТоВ для переробки молока, абсолютно не факт, що вони будуть постачати туди своє молоко. Крім того, у них не буде інструментів залучення більших обсягів молока. В кооперативі - з точністю до навпаки. Якщо ти не поставляєш молоко до кооперативу, ти можеш не отримати абсолютно нічого. Більше того, в статуті більшості молочних кооперативів в США записано, що ти маєш продавати 100% всього молока в кооператив, інакше виключаєшся з членів.

Крім того, якщо ти продав бізнес з виробництва молока, то автоматично виходиш з кооперативу, забираючи свою частку, яка також складається з первинного внеску та акумульованого нерозподіленого капіталізованого прибутку.

Кооперація є значно потужнішим стимулом для розвитку агробізнесу, ніж інвестиційна діяльність

Отже, кооператив — це дуже зручна форма для будь-якої держави, бо він мотивує фермера бути активним сьогодні і зараз, дозволяє йому краще відчувати ринок і мати стабільніший та більш прогнозований бізнес. А це означає, що кооперативи є гнучкішими і вмотивованішими за інші форми господарських товариств. І що дуже важливо, вони заробляють прибутки для фермера, допомагаючи йому стати справжнім господарем на землі, бути ближчим до споживача та краще його розуміти, бачити, що відбувається з його сировиною та відчувати гордість за результати своєї праці.

Оподаткування

Однією з помилкових теорій, які інколи озвучують ті, хто проти змін існуючого кооперативного законодавства, є така, що новий підхід буде створювати умови для мінімізації оподаткування. Однак ті, хто ознайомився з текстом законопроекту, можуть легко зрозуміти, що це не так, адже кооператив платить податки на нерозподілений прибуток на загальних підставах, а розподілений прибуток оподатковується на рівні члена кооперативу та зараховується до його валового прибутку. Таким чином працює оподаткування в більшості країн, де розвинений кооперативний рух, хоч там і існує багато різних пільг. В той же час в Україні жодні податкові пільги для кооперативів не пропонуються.

Наступні кроки

Перехід від незграбного законодавства до справжнього буму кооперації в Україні навряд чи буде миттєвим, особливо в умовах України. Адже законодавство — це лише одна з проблем. Не змінивши його, ми не зможемо перейти до наступних кроків. Але далі на нас чекають нові перепони.

Велика проблема в Україні - це рівень бізнес-культури та розуміння принципів корпоративного управління кооперативами, коли власників дуже багато, і всім потрібно знаходити консенсус. У нас, на жаль, в більшості підприємств, де більше одного власника, часто виникають конфлікти між ними, що призводять до повної втрати бізнесу. А тут власників буде кілька десятків, сотень чи навіть тисяч.

З практики ми помітили, що у нас фермери переважно більше цікавляться тактикою роботи кооперативу, ніж стратегією. Але тактику можна довірити професіональним управлінцям — виробникам же значно важливіше задати напрямок та встановити прозорі механізми контролю за рухом в цьому напрямку, а також погодитися взяти на роботу команду справжніх професіоналів.

Незалежне управління

І це теж є ще однією з величезних проблем — платити великі гроші професійним незалежним управлінцям, які зможуть заробити для тебе ще більше наші виробники, особливо дрібні, дуже часто морально не готові. Але якщо будуть можливості, то ними, раніше чи пізніше, наші люди скористаються.

В Литві прийняття подібного законодавства призвело до зростання обсягів реалізації кооперативами продукції в десять разів за 10 років. У нас, я впевнений, буде значно кращий результат, але й база для порівняння у нас дуже низька. Адже зараз нечисельні дійсно активні кооперативи України проводять майже всі операції через інші господарські товариства.

ФАО та ЄБРР

ФАО та ЄБРР, після прийняття Закону, будуть працювати ще активніше над тим, щоб допомогти виробникам зрозуміти, що таке кооператив, як він може працювати, як ним можна ефективно управляти, і в чому його справжні переваги. Але я впевнений, що потреба в донорській допомозі кооперативам в Україні дуже швидко різко знизиться, адже з’явиться сенс в розвитку і мотивація для такого розвитку. Після того, як буде накопичено певний досвід з розвитку прибуткових кооперативів, цей процес піде значно швидше. І виграють від цього всі: і фермери, і держава і населення України.

agravery

Детальніше
УМІ: яких прибутків очікувати виробникам молока — Ярмак
07-лют-2018

Молочний ринок України швидко змінювався впродовж 2017 року. Тому зниження УМІ в січні на 4,1% в порівнянні зі стандартним для січня зростанням на 2−4% абсолютно не здивувало експертів.

Про це пише Андрій Ярмак, економіст департаменту технічного співробітництва продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО), на своїй сторінці у facebook.

«Просте правило українського ринку молока до останнього часу говорило, що УМІ в січні ніколи не падає. А якщо УМІ падає в січні, значить щось потужне відбувається на світових ринках та/або на ринку України», — пише пан Ярмак.

Зниження УМІ на його думку відбулося виключно за рахунок відчутного зростання цін на фуражні кормові та шроти.

«Якщо говорити відверто, то особливого зростання цін на ці товари насправді не було. Просто була стрімка девальвація української валюти, на яку, так само стрімко, реагували ціни фуражних зернових та протеїнових шротів, що, переважно, експортуються.

Ми вже давно не бачили співвідношення євро до долара на рівні 1,25. І це на руку тим молочарям, що орієнтується на експорт до країн ЄС. Оскільки гривня девальвувала не тільки до євро, а й до долара США, то це, теоретично, на руку й тим, хто експортує до інших країн світу. Однак все не так просто — виробники молока ще швидше відчули зростання витрат на корми, і не так вже просто з ними торгуватися, бо вони за останні роки наростили м’язи. Чимало підприємств зараз вже мають потужні об'єми молока, а кооперація великих виробників потроху додатково зміцнює їхні позиції.

Але правда така, що світовий ринок молока, не зважаючи на нещодавнє зміцнення, лишається відносно слабким. Будь-яке зміцнення цього ринку, як правило, зумовлено тимчасовими емоційними чинниками. Фундаментально на ринку і далі забагато молока, і ціни, фундаментально, і далі досить високі», — розмірковує пан Андрій.

Підтримка девальвацією, скоріш за все, зможе лише допомогти стабілізувати ринок молока, але не зупинить зниження УМІ, яке може відбутися і в лютому, і лише прискориться в березні-травні.

Прибутки в січні 2018 року знизилися лише на 0,5% у порівнянні з першим місяцем минулого року.

«Чи може український виробник підвищити ефективність за рік на пів-відсотка? Звичайно може — потенціал у нас чималий! А рівень прибутку в січні був другим найвищим за останні чотири роки, і на цілих 28% перевищував прибутки січня 2016 року, тому причин для смутку немає жодних», — пише Андрій Ярмак.

Які чинники потрібно враховувати на думку пана Ярмака у 2018 році:

В 2018 році не буде таких високих цін на масло в світі і в ЄС в тому числі, а значить може не бути й такого потужного експорту масла з України;

В цьому році виробництво якісного молока зросте досить відчутно, а це буде потроху тиснути на ціни, адже маркетинг нашої готової продукції на експортні ринки і далі лишається відносно примітивним;

Виробництво молока в господарствах населення перестало падати. Невідомо як вплине психологічний фактор про очікувану відміну другого ґатунку, але, скоріш за все не суттєво. Думаю, що цей фактор також можна вважати негативним для ринку молока;

Погода в регіоні Океанії та Південно-Східної Азії може налагодитися, що також може вбити чи не єдиний позитивний фактор на ринку.

Отже, підсумовує Андрій Ярмак, українським виробникам молока потрібно готуватися до менш прибуткового року, ніж попередній. А значить потрібно пришвидшувати роботу зі створення власних переробних потужностей, націлених на експорт дорогої і якісної продукції.

milkUa.Info

Детальніше
Тарас Кутовий: Має бути спільне бачення реформування НААН
15-груд-2016

Варіанти реформування Національної академії аграрних наук мають бути відпрацьовані разом з експертами, депутатами і вченими Академії. Про це сказав Міністр агарної політики та продовольства України Тарас Кутовий в одному з інтерв’ю.

«У міністерства є ряд напрацювань. Але ми виведемо єдину концепцію реформування НААН після того, як побачимо напрацювання інших відомств і самої Академії, перш за все, в аспекті того, скільки земель і за якими напрямками необхідно для наукової діяльності», - сказав Тарас Кутовий.

Керівник міністерства повідомив, що не так давно була створена робоча комісія з оцінки ефективності використання земель Національною академією аграрних наук України. «На мій погляд, серед багатьох підприємств, які входять в структуру академії, потрібно відновити справедливість і розпаювати землі серед працівників. У керівництва Академії є розуміння необхідності розв’язання цієї проблеми. Там готові працювати в цьому напрямку», - розповів Міністр.

Також очільник Мінагрополітики звернув увагу на необхідність вирішити питання з землями НААН, які сьогодні знаходяться в судах через борги, накопичені попередніми керівниками чи за «цікавими» рішеннями. «Також є реальні підприємства-банкрути, які фактично знаходяться в стані ліквідації. Крім того, потрібно розібратися, скільки Академії необхідно земель для проведення наукової діяльності», - прокоментував Міністр.

Насамкінець, Міністр зауважив, що Академії необхідно думати про партнерство з ключовими гравцями на ринку на основі механізмів державно-приватного партнерства. Наприклад, у частині вирощування насіння. «Для провідних світових компаній насіння виробляють приватні господарства з України. Чому б НААН не займатися цим? Можливо, варто запустити такий експеримент», - зазначив Тарас Кутовий. 

Прес-служба Мінагрополітики

http://minagro.gov.ua/

Детальніше
Ми в соцмережах

Підписуйтеся на нас в Facebook та дізнавайтесь першими найсвіжіші новини агросектору. Анонси заходів, думки фахівців, іноземний досвід та інновації – вся актуальна інформація тепер ще ближче!

Контакти

Ми з задоволенням відповімо на всі Ваші запитання!

+38 (044) 454 12 24
+38 (050) 727 13 38
+38 (095) 322 62 62
Пр-т Степана Бандери, б. 8, м. Київ
Замовити зворотній дзвінок