Геноми парнокопитних в новосибірському Академмістечку вивчають уже близько сорока років. Одна з основних цілей досліджень — визначити генетичні механізми еволюції цих тварин. Відомо, що жуйні тварини мають складну систему травлення. На думку сибірських вчених, вона сформувалася завдяки змінам генів в так званих гарячих точках хромосом.
Йдеться про ділянки, які піддавалися в ході еволюції серйозним змінам, на відміну від холодних точок, тих, що зберігали свою структуру протягом розвитку. Таким чином, жуйні ведуть свій «родовід» від комахоїдних, які мають багато спільного з хижаками.
— У жуйних процес травлення набагато більш тривалий, шлунок складається з чотирьох відділів, і переварювання відбувається в чотири етапи, — пояснюють учені.
— Ймовірно, жуйні тварини колись харчувалися «тим, що бігає». І сьогодні в Південно-Східній Азії мешкає оленек — найменша і найдавніша жуйна тварина в світі — він їсть крабів, мишей.
В ході досліджень фахівці ІМКБ СО РАН порівнюють ділянки хромосом різних видів кітопарнокопитних, до яких відносяться і жуйні тварини. За допомогою методу хромосомного живопису, фарбуючи ці клітинні структури особливими барвниками, біологи навчилися визначати перебудови найважливіших для еволюції представників групи кітопарнокопитних.
Зокрема сибірські вчені досліджують хромосоми альпаки, сірого кита, яванского оленька, сибірської кабарги, жирафа, лані, сибірської козулі, чорної антилопи, вівцебика і корови.
